С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

— Це няфки. Геть малі, — видихнула я, ховаючи зброю. Певно, на їх матір ми й натрапили по дорозі сюди.

— Маріо, дрон знайшли, — за моєю спиною Таран роздивлявся надбитий пропелер і прим’яту обшивку. — Не критично… Кажу ж, після маленького ремонту літатиме як новий… Виявили нижчі форми життя. До зв’язку… Вставай, нам пора.

— І отак лишити їх тут? Ці крихітки вмруть, — я погладила тремтячі тільця і нарешті намацала в рюкзаку піпетку.

— Боги, Магді, ти при своєму розумі? Витратити енергію скафандру на підігрів протеїнового коктейлю? Вони і так здохнуть. Нащо продовжувати їх агонію? Відійди! —  алієць знову витягнув м-9. Невже збирається… прямо тут?!

— Вони живі, Дрей. І Ви теж, хоч Матір Природа свідок, інколи я в цьому сумніваюсь. Якщо не знаєте, що таке, голод і співчуття, то йдіть, сама розберусь. Позбавте мене від себе та своїх порад заодно. Карта є, заряду комунікатора вистачить, щоб знайти зворотну дорогу. О, і не забудьте настрочити потім рапорт на три сторінки про криворуку напарницю.

— Як знаєш, — Таран розглядав мене, стиснувши губи, а потім здригнувся ніби від уколу голки. Рюкзак, дрон – все опинились в купі сміття.

— Шшіус! — певно, скафандр десь-таки порвався, і його власник щойно отримав низьковольтний, але малоприємний, подарунок, — Шшіус, тря! — він схопив спорядження і кудись звалив, пхнувши по дорозі ще кілька ящиків.