Кондоліза Райс - Демократія

пасток іноземної допомоги. Впродовж останніх років країни-донори почали приділяти цьому питанню більше уваги. Національні й міжнародні агенції-донори відходять від традиційних підходів до іноземної допомоги у вигляді безумовних грантів та інших ініціатив, які обходять участь місцевих інститутів. Наприклад, АМР США обов'язково передбачає більше залучення країн — одержувачів допомоги для збільшення відповідальності й звітності в процесі розвитку. По той бік Атлантики ОБСЄ надала технічну допомогу країнам-учасницям у ключових царинах, пов'язаних із урядуванням, як-от планування, управління кордонами, вибори тощо. Міжнародні організації, приміром ООН, більше уваги приділяли впливу діаспорних спільнот, які часто роблять свій внесок в економічний та інституційний розвиток країн їхнього походження.

Одна з характерних програм, розпочатих адміністрацією Буша й підтриманих та продовжених президентом Обамою, була скерована на зміцнення демократичного урядування під час надання економічних вигод населенню. Ці аспекти були включені до концепції «Корпорації для розв'язання проблем тисячоліття» (КРПТ), як було оголошено 2002 року президентом Бушем і затверджено Конгресом у 2004-му. КРПТ — незалежна урядова агенція США, яка визначає в усьому світі кваліфіковані країни й виділяє їм поважні суми обумовленої в угодах допомоги, що називаються компактами[140]. Агенція використовує незалежні й вимірювані показники в трьох широких категоріях політики: справедливе правління, інвестування в людей, заохочення економічної свободи. «Контроль корупції» — ключовий елемент у показнику справедливого правління; після його прийняття КРПТ досягла рішучого поступу в стимулюванні політичних реформ у країнах — отримувачах компакту. Надаючи право країнам-реципієнтам проявляти ініціативу й подавати власні пропозиції щодо іноземної допомоги, КРПТ знайшла ефективніший підхід до стимулювання економічного та інституційного розвитку. Цей процес спонукання країн до ініціювання політичних реформ з метою відповідати вимогам для одержання допомоги продемонстрував можливість впливу на боротьбу з бідністю, ефективність бюрократії, розвиток інфраструктури навіть у тих країнах, із якими ще не укладено контракт.

Часто компакти КРПТ високо таргетовані. Наприклад, Малаві одержала 350 млн доларів на покращення роботи ГЕС. Значна частина гранту пішла на технічну допомогу в покращенні експлуатаційного й фінансового менеджменту Малавійської державної корпорації з електропостачання. Грузія отримала 140 млн доларів на покращення якості викладання таких академічних дисциплін, як наука, технологія, інженерна справа, математика. За підтримки Університету штату Каліфорнія в Сан-Дієго розпочато програми бакалаврату в Державному університеті Іллі, Тбіліському державному університеті та Грузинському технічному університеті. Республіка Ель-Сальвадор одержала 461 млн доларів на комплексний пакет інвестицій у логістичну інфраструктуру, освіту й регуляторну реформу для стимулювання приватного сектора. Проект здійснювався під орудою «ФОМІЛЕНІО II» — державної структури, відповідальної за реалізацію компакту.

Спосіб розроблення компакту — це теж своєрідна вправа в урядуванні. Перш ніж КРПТ розгляне заявку кваліфікованої країни, уряд повинен організувати залучення всіх зацікавлених сторін. У Йорданії був проект збільшення водопостачання для домашніх господарств і бізнесу; щоб розробити запит на фінансування, багато разів збиралися фермери, бізнес-лідери та місцеві урядовці. Йорданські посадовці сказали нам, що одержали гарну практику застосування демократії на низовому рівні, разом із розглядом з приводу консенсусу в справі того, що слід, а що не слід включати до вимог компакту.

Іноді процес спричинює істотні зміни у законодавстві. 2007 року я була держсекретарем, коли Лесото підписала компакт на 363 млн доларів для заохочення розвитку малого бізнесу й покращення охорони здоров'я. В 2013 році на ювілейному зібранні КРПТ я виступала разом із жінкою, що відповідала за реалізацію лесотівського компакту. У свої 33 роки вона була вдовою й мала чотирьох дітей. Вона успішно очолила проект на багато мільйонів доларів і навіть домоглася додаткового фінансування на 100 млн доларів від уряду Лесото для забезпечення ефективної роботи проекту. Я мала честь вручити їй нагороду КРПТ за виконання зобов'язань у конкретній країні. Після церемонії Софія підійшла до мене й подякувала за КРПТ. Вона сказала, що проект конкретно змінив ситуацію в Лесото. Коли КРПТ довідалася, що шлюбна жінка не може мати права власності на бізнес або землю в своїй країні, уряду довелося переглянути закон.

КРПТ, звісно, не панацея від проблем урядування. Реалізація компактів для кількох отримувачів була призупинена через погіршення показників: Мадагаскар і Малі припинили одержувати допомогу через військові перевороти. 2008 року фальшування сандиністами місцевих виборів у Нікарагуа змусило КРПТ призупинити дію компакту. Попри звернення окремих місцевих посадовців, керівництво країни відмовилося дотримуватися основ демократичного управління, і КРПТ наступного року розірвала контракт.

Жодних сумнівів, що такий підхід (великі пакети допомоги для проектів, розроблених урядом у співпраці з зацікавленими сторонами) ефективний. Ще довго треба буде вивчати, наскільки КРТП зміцнює демократичне урядування, але перші результати позитивні. Ефект КРТП цілком реальний[141].

У лютому 2007 року у Вашингтоні я разом із Еллен Джонсон-Серліф відвідала заходи, пов'язані з питаннями розвитку. «Як справи?» — поцікавилася я. Вона відповіла: «Нам треба стати країною КРТП». На той час Ліберія не відповідала критеріям, але ще до закриття заходу країні гарантували пороговий статус, аби в ній були проведені необхідні реформи. Нарешті 2015 року Ліберія одержала компакт для розв'язання проблеми ненадійного енергопостачання, через яке президент Буш застряг у ліфті в офісі Серліф під час візиту 2008 року.

До Ліберії я поїхала влітку 2013 року з делегацією Конгресу й Боно, котрий одним із перших підтримав КРТП. Того дня ми відвідали новітню медичну клініку — Медичний центр JKF у Монровії, який щойно отримав грант від ліберійського уряду. Молодий директор д-р Ввані Me Скот-Макдональд учився в США й повернувся до Ліберії після громадянської війни. Це був ще один приклад того, наскільки важливу роботу виконують люди з діаспори в країнах свого походження. Лабораторія була чистою, функціональною та сучасною. Такий поступ надихав. І я собі подумала: може, вони нарешті вийшли з лісу.

Через рік у Ліберії спалахнула ебола. Початкова система охорони здоров'я потрапила в глухий кут, і знову знадобилася значна іноземна допомога, аби підтримати країну в біді. Я відвідала Джонсон-Серліф, щоб подивитися, як їй ведеться. Президент була сповнена оптимізму, особливо за тих обставин. Вона пригадувала все, що зробили США, і все, чим допомагали зараз під час кризи. Через рік ВООЗ підтвердила, що еболу в Ліберії подолано. Лихо зачепило країну, але вона вижила.

Урядування — важка справа і в найбільш розвинутих демократіях. А особливо складно тоді, коли недорозвинені інститути надання послуг — державна служба, освітня система, система охорони здоров'я. Потрібен час на побудову інфраструктури демократії, на встановлення рівноваги в самому уряді й між урядом та народом. Якщо лідери доводять свою успішність у забезпеченні населення, вони одержують потрібний їм час.

Так було з Джонсон-Серліф, яку 2012 року ліберійці обрали на другий