Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

– Це я кликала тебе! – заявила Луона, коли Тешеб прийшов у гостьове крило.

Вона зустріла його просто в коридорі, одягнена в коротку напівпрозору сукню.  

Волосся дівчина розпустила, і тепер воно спокусливо огортало її струнке тіло. 

Ула завбачливо   пішла геть. 

Служниця відчувала, що в повітрі витає солодкуватий запах заплутаних інтриг і не мала наміру втручатися в розбірки господарів.  

Краще  й  Весті не розповідати  про те, що в Ріведі відбувається щось дивне. Ула вперше всерйоз злякалася за своє власне благополуччя.

– То  навіщо ти  мене кликала? –  холодно запитав Тешеб.

–  Тобі не здається, що ти поводишся нерозумно? –  вагомо запитала Луона.

Замість того, щоб спокушати Тешеба, вона вирішила почати суперечку.

–  Нерозумно? 

–  У нас були стосунки і досить близькі. А також досить тривалі.   То чому ти уникаєш мене? Хіба я не заслужила на невелику бесіду? Чи ти мене боїшся? – вона трохи глузливо вигнула тонку брову.

–  Гаразд!  Про що бажаєш говорити?

–  Про нас. Про те, що було і, можливо, ще буде... Я хочу поговорити з тобою дуже відверто, –  Луона чуттєво понизила голос, –  Як раніше, пам'ятаєш?

Тешеб усміхнувся. 

– Чому саме тепер? Минуло кілька століть.

– Краще поговорити в кімнаті, – вона ніжно торкнулася пальцями його долоні, – щоб нам ніхто не завадив...

Тешеб поступився. Зрештою колишня подружка прибула на свято не просто так. У цьому може бути замішаний батько.

Мати, найімовірніше, до подібних інтриг стосунку не має, а ось Нергал здатний на будь-яку хитрість, аби змусити виконувати його волю. 

–  Добре! – Тешеб легенько заштовхнув Луону в кімнату і щільно зачинив двері, –  Тепер говори!

–  Та що з тобою? –  ображено вигукнула дівчина.

– Що цього разу знадобилося моєму батькові?

–  Твоєму батькові? – Луона надала своєму обличчю здивованого виразу.

–  Не вірю, що ти заявилася сюди  без таємних намірів, –  сказав Тешеб.

–  Я люблю тебе!  Я ніколи не переставала тебе любити!

– Чому ж тільки тепер ти вирішила про це заговорити?

–  Не знаю!  –  в її ясних очах затремтіли сльози, –  Боялася, напевно. Поки ти залишався один, я була спокійна... А потім з'явилася ця дівчина. Дрібна, бліда,  пихата  відьма!

Луона грала, але тільки наполовину. 

–  Звідки ти все це знаєш? –  холодно запитав Тешеб.

Дівчина на мить закрила обличчя долонями, а потім наблизилася до Тешеба впритул.

Її губи тремтіли, дихання стало переривчастим і гарячим, а високі груди здіймалися.

Гострі соски спокусливо випирали з-під тонкої тканини.

– Я цікавилася, збирала чутки та плітки. Їх завжди багато навколо тебе... – прошепотіла вона, притискаючись до Тешеба усім тілом, бажаючи, щоб він відчув жар і важкість її грудей та її стегон.

Прочиненими губами вона потягнулася до його губ.

Луона була такою спокусливо прекрасною, що Тешеб ледь не піддався минулій пристрасті і ледь не відповів на поцілунок.

Але у наступну мить він  рішуче  відсторонив дівчину.

– Ні! Я  не стану повертатися до того, що вже закінчено.

– Чому,  коханий? Хіба нам було погано разом?

Луона зважилася на крайність. Вона скинула з себе одяг і ковзнула на підлогу, до його ніг.

Тепер вона хотіла не тільки затримати Тешеба, щоб Неті успішно впорався зі своїм завданням, а й домогтися його любові. Хоча б на час. 

Луона не могла бути  зараз холоднокровною і розважливою. Вона знемагала від пристрасті. 

Ніхто ні до, ні після, так і не зумів задовольнити її так, як це робив Тешеб.

Але тут у двері   почали грюкати, а потім пролунали стривожені голоси.

–  Тешебе! –  крикнув Сін, –  ти там? Твоя дівчина зникла. Кажуть, її викрали...