Вероніка Вієрі, Михайло Мішин - Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин

Софія в цю хвилину дивилася на магічну книгу, що так і лежала на столі. У світлі чарівного сріблястого сяйва дівчина раптом помітила, що енергетичне захисне поле книги Кірка має вигляд трьох сфер. І у кожній з них є певне затемнення, що мало форму кола і здавалося схожим на отвір.

- Книга немов за трьома зачиненими дверима, - скрушно відмітила Софія, дивлячись на енергетичні сфери. - Але що то за затемнення? Це питання схвилювало її.

А раптова здогадка схвилювала ще більше.

- Якщо захисні сфери - то замкнені двері, то… Хто зна, можливо вдасться зрозуміти, який ключ підходить для замка?

І тут її осяяло! Це ж і є підказка, що проявилась на чистих сторінках!

- Можливо, меч і є тим ключем? Він стане провідником енергії, яка зможе знешкодити захист чорної магії! Отже, для енергії людського духу, для сили серця - немає нічого неможливого, - усвідомила Софія, дістаючи меч.

Вже через кілька хвилин поєдинок Кірка та Артура поступово перекинувся на капітанський місток. Раптом корабель хитнуло. Маг спробував скористатись цим і штовхнув хлопця ногою, намагаючись скинути за борт. Щастя, що Артур втримався. Вже в наступну хвилину він знов завдав Кірку потужного удару.

Мечі люто дзвеніли. Артур вправно відбивав випади Кірка, хоч доводилось йому не просто.

Як же тепер хлопець жалкував, що не може використати свій промінь!

А дівчина в цю мить сконцентрувалася і торкнулась вістрям меча отвору першої зовнішньої сфери. Оболонка сфери затремтіла, але залишилась на місті.

І тоді Софія згадала те, чому на горі вчив Артур. Вона відчула вогняну кулю енергії у животі. А потім своєю волею направила її у вістря меча. Воно вмить засвітилося. І в цей самий момент перша захисна оболонка книги луснула, як мильна бульбашка!

Софія приставила вістря до отвору другої сфери. Але… очікуваного ефекту не було.

Тоді дівчина згадала, як потім кулю переміщала до серця.

Тепер вже із серця направила енергетичний імпульс у другу сферу. І знову вістря засвітилося ще яскравіше. Друга сфера луснула, як перша! 

Вістря вже дотикалось до отвору третьої сфери.

- Але ж як діяти, щоб знешкодити останню?

В той час Артур не те що атакувати, він вже ледь встигав ухилятися від меча мага. Кірк взяв шалений темп. Удар! Іще один! 

Але що це? Те, що почало відбуватися, геть виходило за рамки звичайного бою мечників. Кірк став рухатися просто з нереальною для людини швидкістю!

А потім маг взагалі перетворився на вихор смерчу, з центру якого меч Кірка завдавав блискавичних ударів.

- Невігласе, познайомся із дією закляття на пришвидшення! - роздався із вихору голос Кірка.

А вже в наступну мить Артур відчув різкий пронизливий біль у стегні. Від цього він втратив рівновагу. І відразу ж отримав такий сильний удар у груди, що аж відлетів на кілька метрів і впав на палубі.

А в капітанській каюті Софія намагалася знешкодити останню сферу. Дівчина просто вирішила зробити те, чому навчилася, усвідомлено використовуючи телепорт. Силу своєї волі вона зосередила на одній лиш думці й на одному лише відчутті: останній сфері кінець! У своїй уяві Софія вже побачила її знищеною. І відразу дівчина фізично відчула, як енергетичний імпульс пішов у вістря із її серця і чола одночасно. В цю саму мить остання сфера затремтіла і щезла, лишивши по собі у повітрі лише якийсь їдкий дим.

Могутня чорна книга нарешті залишилась без свого магічного захисту.

Тож, не роздумуючи, Софія щосили полоснула променем меча по книзі Кірка. Магічна книга враз спалахнула.

У цю ж мить дівчина відчула від чорно-білої спіралі двох потоків такий потужний енергетичний сплеск, немов ударну хвилю в повітрі. І чорний потік повністю розчинився у білому сяйві 

На очах приголомшеної Софії замість чорної магічної книги на столі була лише купа сірого попелу. А серед водоспаду сріблястих зірочок біла книга розчинилася в повітрі.

А на палубі маг, який щойно рухався, мов вихор, завмер на місці. Він став за кілька кроків від Артура, неначе прислухаючись до себе.

Артур безсило лежав на спині. Ногою він поворушити не міг, з рани юшила кров.

В цей час хлопець відчув, обмацуючи себе, що у його броні здорова діра навпроти серця. Від такого удару мечем його чекала вірна смерть. Крізь діру Артур торкнувся твердої пластини кристала. Он воно що! Аметист вкотре врятував його!

Хлопець витягнув кристал, й аметист засяяв у руці. Він світився так, як тоді, у печері, освітлюючи Артуру шлях.

Кірк отетерів.

- А це ще що таке?! 

Артур же в цей час у світлі кристалу помітив, що високо, прямо над головою Кірка, була підвішена здорова сітка. У ній було кілька мішків і ящик. Вочевидь вони були чимось щільно заповнені.

Хлопцю в голову прийшла блискавична ідея! До того ж він відчув, що аметист таки надав йому сил. Артур усвідомив: всередині поволі відроджується енергія, яка живить промінь!

- Принаймні хоч на один слабкий удар променем я вже здатен, - зрозумів він.

Кірк дивився на принца, що безпомічно лежав перед ним.

- Що ж, твоя принизлива смерть - непоганий початок дня, в який Квітка стане моєю. Нічого особистого. Просто переможець одержує все, - почув хлопець від Кірка.

- То й отримай свою винагороду, мерзотнику! - вигукнув у відповідь Артур.

Хлопець швидко підняв меч і направив промінь на підвішену до щогли сітку. Промінь умить зрізав мотузки, якими вона була прикріплена.

Кірк навіть не встиг зрозуміти, що з ним сталося. Від удару ящиком по голові він втратив свідомість і безпомічно розпластався під речами, що попадали на нього. Мішки були, мабуть, похапцем погано зав’язані. Деякі, впавши, тріснули. І на палубу повивалювалося награбоване піратами добро: шкатулки, срібний посуд, золоті й срібні монети, які розкотилися по всій палубі.

Артур тепер міг нарешті видихнути з полегшенням.