Містер Фас - Його святість Кафі, Містер Фас

Від такого ранку розум миттю посвітлішав.

        Скинув із себе ковдру,  виявилось Кафі верхній одяг з мене теж зняв. Одягнувся підійшов до дверей, відчинив глибоко вдихнувши.

        Як взагалі у мене був такий міцний сон що я це все не відчув? Він звісно міцний зазвичай, але не на стільки.

- О, вітаю. Святий тут? – як скоромовку сказала. Принцеса мала пучком каштанового волосся, у штанах із шкіряним ременем, сорочкою кольору темного томату.

        Спершу подумав що це не вона, просто голос переплутав. Та лице було те саме що в принцеси із зали.

- Так, але він ще…  - у голові почав бити пульс від несподіванки.

- Ну ось і чудово. – влетіла у кімнату.

- Пані, він відпочиває. – намагались в останнє схаминути служниці.

- Ой все, ідіть там перекусіть чи що? Даю відгул.  - Перервала свій крок для спровадження служанок.

- Пані…

- Ідіть брата чіпляйтесь. – Зачинила двері перед їх носом.

- Вітаю. Вибачте за цей вигляд. – окинув себе оком.

- Та нічого. – здихнула.

- Постривайте, він ще спить – Намагався зупинити її.

- Вітання. – усміхнувся Кафі. – Сидів на диванчику. Недавно лежав.

- Вітаю, я прийшла у вас дещо попросити… Вибачте якщо увірвалась.

- Кажи. – запросив рукою сісти. Халат на ньому був трохи пом’ятий.

- Чи могла б я поїхати з вами? На декілька місяців… - зам’ялась, -Ну а бо років…

А ось і третя особа про яку передбачав Кафі.

- За умови що ви повернетесь назад додому разом із моїм приятелем Дені.

- Навість не будете запитувати чи брат погодиться, і інші тонкощі?

- Ну  я думаю ви знали що робите. – підніс склянку води.

- Ну так. – деякий час подумала. – гаразд, хто цей ваш друг?

- Ви його щойно бачили. – кивнув на мене, коли виходив за ширми із намальованими птахами, де я одягнувся.

- Що? – перепитав, мені знову все повторили.

- Ну гаразд, але ви впевнені що мені із ним безпечно буде? – якось неоднозначно поглянула.

- Набагато безпечніше ніж поруч зі мною. – не поспішаючи висловився.

- Ну... – недовірливо подивилась на мене. Не знаю з чим порівняти. – Гаразд. Надіюся він не покине вас за пару тижнів?

Я лише зітхнув. Вийшов трохи провітритись. Ще мене в охоронці приписали. Хоча вони про це не говорили, але все схоже на це. Ну або мені лише так здається. Нехай самі там вирішують це. Думаю непогані умови щоб знову побачити світ із Кафі, після того як кинув його…. Він казав що все нормально, але він завжди говорить так.

Бути відповідальним за особу такого статусу дуже відповідальна річ. Вони не казали що я повинен її охороняти, лише повернутись разом.

З мене охоронець кепський. Це слово билось в моїй голові із картинками ранку.