Левко Лук'яненко - На землі кленового листу, Левко Лук'яненко

«Пане голово урочистого зібрання,

шановні міністри Майкл Вілсон та Ілейн Зіємба,

шановний раднику міста Торонто пане Бойчук,

поважні пані й панове, друзі!

Мені як першому Надзвичайному і Повноважному послові нової незалежної Української держави в дружній Канаді дуже приємно зустрітися з вами.

Від імені Президента України і українського народу та від невеличкого колективу майбутнього посольства України в Канаді я вітаю представників офіційної Канади і через них вітаю весь канадський народ з нагоди сто двадцять п’ятих роковин Канадської конфедерації.

Від того ж імені я радо вітаю керівників української спільноти в Канаді і всіх представників численних українських організацій, що зібралися в цій залі, і через них хочу привітати всіх українців Канади з нагоди сторіччя поселення українців на канадській землі.

Рік тому на запрошення президента Світового конгресу вільних українців пана Юрія Шимка разом зі своєю дружиною я вперше відвідав вашу велику країну у зв’язку з врученням мені нагороди — медалі святого Володимира. У той час на зустрічах з державними діячами Канади я наполягав на прискоренні заснування Канадою в Києві консульства. Минув рік напруженої роботи — і ось нині наші дві країни започатковують відносини на найвищому дипломатичному рівні. І тепер ми робимо перші практичні історичні кроки до заснування повномасштабних ділових взаємин поміж Україною та Канадою. І перше в історії українське посольство в Канаді невдовзі буде відкрите. Отже, ми почнемо славну й відповідальну місію сприяння двостороннім українсько-канадським відносинам у всіх сферах співпраці. Мені хочеться наголосити, шо цим самим Україна вперше в історії буде представлена у цій чудовій країні як незалежний демократичний і визнаний суб’єкт світової спільноти незалежних держав. Нова суверенна Україна заявила про свою незалежність 24 серпня і підтвердила світові, як ви знаєте, референдумом 1 грудня свою волю жити незалежною державою. Саме ця воля до відокремлення України від Росії спричинила наступну дезінтеграцію останньої найлиховіснішої в світі імперії — совітської комуністичної імперії.

Таким чином мрії багатьох поколінь українців в Україні і поза її межами в усьому світі стали реальністю.

Вихід України з імперії допоміг багатьом іншим націям, що були уярмлені тоталітарним совітським режимом, прокласти їхні власні шляхи до свободи й незалежності.

Маємо дуже несприятливу спадщину багатьох десятиріч українського колоніального рабства. Українська нація зазнала величезних втрат унаслідок примусової більшовицької колективізації, штучного голоду 1932–1933 років, жорстоких сталінських репресій, навальної русифікації, руйнації навколишнього середовища. Сумне минуле.

Завдання сучасних поколінь українців — дбати про свою молоду, але так безбожно зруйновану Батьківщину, що була підкорена, але ніколи не скорена і нарешті визволена і вільна. Тож чи не має права сучасна Україна вигукнути словами Тараса Бульби: «Ще є порох у порохівниці!»

Наша потенційна сила закладена в народі, який зі зміцненням незалежності і демократії підтримує шляхетну справу будівництва нового суспільно-політичного життя молодої Української держави. Мабуть, ви добре знаєте, що українці — роботящий, кмітливий і творчий народ. І я непохитно вірю, що моя країна успішно подолає всі теперішні труднощі, негаразди й економічну кризу, що перейшли до нас після розвалу збанкрутілої імперії зла.

З огляду на це я хотів би підкреслити надзвичайну важливість нашої майбутньої співпраці з такою передовою країною, як Канада. Кажучи прямо, Україна потребує канадського досвіду в галузі сучасної сільськогосподарської культури, технології, розв’язання житлової проблеми, будівництва, охорони здоров’я, захисту довкілля і т.ін. Ми б радше вітали активний розвиток українсько-канадського співробітництва в сучасній науці, медицині, вищій освіті, бо Україна скоріше потребує добре вишколених і освічених людей, аніж просто гуманітарної допомоги. Деякі позитивні кроки у вищезгаданих галузях уже зроблені. І я вважаю за свій обов’язок згадати про дуже корисну і щиру допомогу, яку надає Україні українська громада Канади на цих початкових стадіях українсько-канадського співробітництва. Без перебільшення можу сказати, що українська громада зіграла важливу роль справжнього народного представництва України в Канаді ще задовго до народження нашої офіційної дипломатичної місії. Тож дозвольте мені висловити глибоку вдячність усім вам, шановні пані й панове, за все те, що ви вже зробили для нашої батьківщини — України. Українське посольство в Канаді має також на меті об’єднувати зусилля двох держав для розширення людських контактів з метою глибшого ознайомлення канадців з Україною і українців з Канадою. Ми повинні зробити все, що від нас залежить, аби ширше відкрити двері для туризму, культурних і ділових обмінів між народами наших обох країн. Для спрощення процедури оформлення подорожніх документів та щоб звільнити українців від обов’язку ходити до російського консульства, наше посольство незабаром почне видавати власні в’їзні візи. Окрім того, ми плануємо в недалекому майбутньому відкрити генеральне консульство в Торонто.

Пані й панове, ми покладаємо великі надії на наше посольство в Канаді. Ми сподіваємося, що наші дві великі країни, наші два народи і наші уряди розвиватимуть корисні взаємини і співпрацю для добра і блага обох сторін, для добробуту всіх людей, які мешкають на канадській і українській землях.

Дозвольте мені закінчити англійську частину промови рядками зі Святого Письма: «Великодушність і правда зустрінуться. Праведність і мир обіймуться». (Псалми: 85–11).

Далі я продовжував промову українською мовою про внутрішнє і міжнародне становище України. Торкаючись Росії, сказав, що, на