Горобчик-Кім, Нора Нойс - Сяйво повні, Горобчик-Кім, Нора Нойс

   Я прокинувся першим, і ще якийсь час дивився на сплячу Мартіну. Мені на диво було комфортно, і вставати  не хотілося. А те що хотілося з нею зробити дивувало своєю абсурдністю. 
Замість того щоб встати і йти до батька, я підтягнути Мартіну ближче, і пригорнув до себе. Перебираючи її волосся я все думав. 
“І що в тобі такого особливого? Чому мого вовка так до тебе тягне?”
    Ці запитання без відповідей зводили мене з розуму. А головне, що з цим всім робити?! А робити щось було потрібно, і  досить терміново! 
Тяжко було зізнатися самому  собі,  але таки доведеться визнати, що батько був правий, коли запропонував мені обрати майбутню дружину серед сильних самок. 
Скільки їх мені батько підібрав? Дві, три....не пам’ятаю,  я слухав його тоді на пів вуха. Моя впертість і бажання обирати самому привело мене до ганьби, в якійсь недолугій зграї і непорозуміння в ліжку. 
Як же не хотілося зізнаватися батькові... Так. Потрібно брати себе в руки, і йти  до батька. Якесь дивне відчуття туги гризло з середини. І відчуття того, що я щось роблю не так. 
Потрібно брати себе до рук і навіть якщо батько лізе вже в моє ліжко. То я залишу за собою право обрати ту хто носитиме мою мітку. Ту яка народить сильне потомство. 
Я обережно встав з ліжка. Чомусь захотілося поцілувати Мартіну в щоку, але вчасно схаменувся. Так потрібно швидко вирішувати цю проблему. 
Тому не марнуючи ні хвилини, я пішов до батька, щойно сонце встало. Я знав, що батько буде в кабінеті. Після смерті матері він в тому кабінеті наче жив.
-Тато нам потрібно поговорити.
Я зайшов до кабінету батька вже з чітким планом.
- Про що? - коротко глянувши на мене, запитав він.
І чому він так посміхається, наче у мене все на обличчі написано?
- Я вирішив одружитися, - видав  я, на одному диханні з порогу.
- Тільки не кажи, що ти таки зробив вовченя тій недолугій і тепер хочеш одружитися!!!
Батька, аж пересмикнувся. І на його обличчі промайнула огиди?
- Ні!!! Кого вона мені народить?! Я хочу знайти рівну собі по силі самку. Бо мій вовк зведе мене з розуму. Він прагне потомства.
-Це добре, що ти нарешті вирішив до мене прислухатися, і зробиш так як я радив. Адже я підібрав декілька кандидаток, так як ми не знайшли твою істину. Тож я почав шукати просто сильну самку. І не припиняв пошуки навіть тоді, коли ти привіз те чудо в нашу зграю. Тож  вибирай! 
Батько розклав переді мною три фото. Вовк в мені загарчав і вимагав повернутися назад до Мартіни. Але я його ігнорував. 
- Добре я  перегляну всіх кого ти мені відібрав.  І виберу. Останнє слово, все одно, за мною буде.
-Звісно за тобою. Адже тобі з нею жити, - трохи сумно сказав батько. І швидко додав:
- А куди ту, що вдома подінеш? 
- Не знаю. Напевне вижену за територію зграї,
Чомусь яскраво згадалася слова друга про Мартіну, і той факт, що вона сподобалася йому,   мене злила.
- Щоб очей не муляла?
- Так.
   Я йшов  від батька з досить дивними відчуттями. Вовк в мені вимагав йти додому, а людина впиралася і аргументувала, що вона нас недостойна. З такими хаотичним думками я пішов до Германа. Він мій майбутній бета! Нехай щось порадить.