Вільям Шекспір - Приборкання норовливої, Вільям Шекспір
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Катеріна
(б’є її)
Як жарти це, прийми іще один.
Входить Баптіста.
Баптіста
Це що за неподобство, панно, га?
Іди до мене, Б’янко. Ну, не плач.
(Розв’язує її)
Іди гаптуй, а з нею не заводься.
(До Катеріни)
Май сором, чуєш, бісова душа!
За що ти кривдиш так її? Вона ж
Ніколи не покривдила тебе!
Катеріна
Вона мене дратує, бо мовчить.
(Біжить за Б’янкою)
Баптіста
Що? На очах у мене? Б’янко, йди.
Б’янка виходять.
Катеріна
То вже й цього мені не вільно? Бачу,
Вона ваш скарб, їй мужа треба дати,
Я ж муситиму танцювати боса 32
У неї на весіллі - і померти
В старих дівках. Не говоріть до мене.
Ось сяду й буду плакати, аж поки
Помститися нагоди не знайду.
(Виходить)
Баптіста
Чи знав хто в світі клопіт отакий?
Та хто це йде сюди?
Входять Гремйо, з ним Люченцо в простому вбранні, як учитель Камбйо; 33 Петруччо, Гортензіо, перебраний на Ліччо, вчителя музики; і Траньйо в подобі Люченцо зі своїм слугою Бйонделло, що несе лютню й книжки.
Гремйо
Доброго ранку, сусідо Баптісто.
Баптіста
Доброго ранку, сусідо Гремйо. Хай вас бог благословить, панове.
Петруччо
І вас, добродію. Скажіть, будь ласка:
Є в вас дочка, на ймення Катеріна?
Вродлива й доброчесна надзвичайно?
Баптіста
Я маю доньку Катеріну, пане.
Гремйо
Не кваптесь так, а повагом робіть.
Петруччо
Синьйоре Гремйо, ви не заважайте.
Добродію, я дворянин з Верони.
Прочувши про красу велику, розум,
Доброзвичайність і дівочу скромність,
Ласкаву вдачу вашої дочки,
Наважився оце до вас приїхать,
Щоб пересвідчитись на власні очі,
Чи правда те, що я так часто чув.
А щоб прийти не з голими руками,
Привів до вас цього ось чоловіка,
(відрекомендовує Гортензіо)
Зугарного до музики й рахунків,
Щоб вашу доньку цих мистецтв навчав,
Які, я знаю, вже їй не чужі.
Прийміть його, а ні - то я ображусь.
Він мангуанещь, Ліччо на ім’я.
Баптіста
Ласкаво прошу, пане, вас обох.
Та знаю я: не буде Катеріна
До мислі вам, на превеликий жаль.
Петруччо
Не хочете ви з нею розлучатись,
А може, я не до вподоби вам.
Баптіста
Та ні, мій пане, я кажу по правді.
А звідки ви? І як вас величають?
Петруччо
Петруччо звуть мене, я син Антоньйо,
Відомого по всій країні нашій.
Баптіста
Я знав його і дуже радий вам.
Гремйо
Даруйте, що впадаю вам у річ,
Петруччо, але дайте й нам, мізерним,
Сказати слово - і не пхайтесь так.
Петруччо
Синьйоре, та мені ж кортить притьмом женитись.
Гремйо
Я бачу, та глядіть, щоб потім не журитись.
(До Баптісти)
Сусідо, я певен, що цей дарунок вас дуже потішить. Аби із свого боку виявити таку саму приязнь, як та, що її я вам завдячую більше, ніж будь-хто, припоручаю вам оцього вченого молодика,
(відрекомендовує Люченцо)
що довго навчався в Реймсі 34 й обізнаний у грецькій, латинській та інших мовах, не згірш ніж той у музиці та рахунках. Звуть його Камбйо. Прошу вас, прийміть його на службу.
Баптіста
Тисячу разів дякую, синьйоре Гремйо. Прошу до господи, любий мій Камбйо.
(До Траньйо)
А ви, благородний пане, здається мені, не тутешній. Чи дозволите спитати, з якою метою прибули?
Траньйо
Пробачте, пане мій, що я наважусь,
Чужинцем будучи у вашім місті,
Теж свататись до вашої дочки -
Цнотливої і чарівної Б’янки.
Мені відома й ваша постанова -
Спочатку видать заміж старшу доньку,
І я прошу лиш одного для себе:
Щоб ви, дізнавшися, який мій рід,
Дозволили й мені, як цим панам,
Бувать у вас і бачитися з нею.
А для навчання ваших дочок я
Приніс оцей простенький інструмент
Та ще книжки оці - латинські й грецькі.
Бйонделло виходить наперед із лютнею й книжками.
Як ви їх приймете - безцінні стануть.
Баптіста
(переглядаючи книжки)
Люченцо звуть вас? 35 Звідки ж ви, скажіть?
Траньйо
Я з Пізи, пане. Батько мій - Вінченцо.
Баптіста
Чував про батька вашого. У Пізі
Він має силу. Я вам дуже радий.
(До Гортензіо)
Візьми-но лютню,
(до Люченцо)
Ну, а ти - книжки.
Ідіть, побачте ваших учениць.
Агов! Хто в домі!
Входить слуга.
Проведи панів
До панночок. Скажи - це вчителі,
Нехай вони люб’язно приймуть їх.
Слуга з Гортензіо й Люченцо виходять.
А ми ходімо погулять у сад.
Тоді - обід. Я дуже радий вам,
Тож почувайтесь, прошу, як удома.
Петруччо
Синьйоре, в мене діло дуже спішне,
І я не зможу в вас бувать щодня.
Вам знаний батько мій, а отже, й я,
Що вспадкував усе його добро,
Та ще й примножив, а не змарнував.
Скажіть же, скільки посагу дасте
За Катеріною, коли вона
Погодиться зі мною шлюб узяти.
Баптіста
По смерті - половину всіх земель,
А
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Приборкання норовливої, Вільям Шекспір», після закриття браузера.