Христофор Колумб - Щоденник першої подорожі

цей особливо красивий. Тут багато зелених дерев. Острів цей вище всіх, раніше відкритих. На ньому є один пагорб, — важко назвати це піднесення горою, — який прикрашає всю місцевість. І здається, є багато джерел у глибині острова.

З цієї, північно-східної сторони берег утворює великий виступ, і там є багато дуже великих і густих лісів. Я захотів відплисти в тому напрямку, а потім кинути якір, висадитися на берег і своїми очима подивитись на його краси. Але море там мілке, і тому не можна в тій стороні стати на якір, хіба що зайшовши уздовж берега дуже далеко. Вітер ж дозволив мені дійти до того місця, у якого я нині став на якір. Мис цей я назвав «Прекрасним», і він дійсно такий…

Та таким чином я не став на якір біля згаданого виступу берега, хоч і звернув увагу на те, що місцевість у цього виступу була красива і зелена. Втім, так все чудово навколо, що я не знаю, куди мені слід обернутися в першу чергу, і мої очі втомлюються споглядати настільки розкішну рослинність, яка при цьому надзвичайно різноманітна і у всьому відрізняється від нашої. Я вважаю, що тут є чимало трав і дерев, високо цінованих в Іспанії, бо з них виготовляються фарби і ліки. Але на горе своє, я не можу розпізнати ці трави і дерева. А коли я прибув сюди, до цього мису, до мене долинув такий ніжний і тонкий аромат квітів і дерев, що, мені здавалося, ніби на світі нічого не може бути приємніше.

Вранці, напередодні відплиття, я висадився на берег, бажаючи оглянути землі біля Прекрасного мису. На самому березі селищ немає — вони розташовані далі в глибині країни, і там, судячи зі слів моїх індіанців, знаходиться король тутешньої землі, у якого є багато золота. Я хотів цим вранці відправитися на пошуки поселення, бажаючи вступити в переговори з королем. Король ж, судячи з пояснень індіанців, яких я везу з собою, керує усіма ближніми островами і ходить одягнений і носить на собі багато золота. Але я не дуже довіряю їх вигадкам, і тому, що я не дуже добре їх розумію, а також тому, що, як мені здається, вони дуже бідні золотом, якщо та мізерна кількість його, що цей король, як кажуть, носить на собі, здається їм чимось значним.

Я вважаю, що цей виступ, який я назвав Прекрасним мисом, — острів, відокремлений від острова Самоат. Бути може, між цими двома островами є більш дрібні острівці. Цього я не знаю і не можу дізнатися у всіх подробицях — адже для того, щоб все тут оглянути, знадобилося б добрих п'ятдесят років, я бажаю відкрити і побачити велике, можливо більше [число земель], щоб, з божою допомогою, повернутися до Ваших Височеств у квітні. Правда, якщо я знайду місця, де виявиться досить золота і прянощів, я затримаюся там до тих пір, поки не наберу стільки, скільки зможу. І тому я роблю все можливе, щоб потрапити туди, де мені вдасться знайти золото і прянощі.

Субота, 20 жовтня. Сьогодні, коли зійшло сонце, я підняв якоря в тому місці, де вчора зупинився (тобто біля острова Самоат [Samoeto] поблизу його південно-східної краю, якого я дав ім'я «Мис Лагуни» [Cabo de la Laguna], острів назвав Ізабеллою [Isabela], щоб плисти на північний схід і до сходу від південно-сходу і півдня, так як від людей, яких я везу, дізнався я, що в тій стороні є поселення і король. Але море виявилося настільки мілким, що ні вступити в ці води, ні плисти ними, я не міг, і бачачи, що, дотримуючись південно-заходу, доведеться зробити великий обхід, я вирішив знову вирушити тим шляхом, яким я вже йшов, тобто від північно-північно-сходу, і йти на захід, щоб обійти острів.

Вітер був таким недостатнім, що я ніяк не міг прямувати вздовж берега на близькій відстані від нього, хіба що тільки вночі. І так як було небезпечно зупинитися на якір у цих островів не в денний час, коли очам видно, куди кидаєш якір, а йшов я вузькими проходами, іноді позбавленими мілин, а іноді мілководними, то я пролежав у дрейфі [temporejar] всю ніч на неділю. Каравели кинули якоря, тому що знайшли зручні для стоянок місця, і давали мені звичайні сигнали, щоб я йшов до них, але я не побажав.

Неділя, 21 жовтня.

В десять годин я підійшов до «Мису острівця» (Cabo del Isleo) і кинув якір. Так само вчинили і капітани каравел. Після обіду я висадився на берег, де не було ніяких поселень, якщо не вважати самотнього будинку, в якому я нікого не застав. Думаю, що втекли, бо уся обстановка залишилася на своїх місцях. Я не дозволив ні до чого торкатися і з капітанами і групою людей відправився оглядати острів. І якщо всі інші острови, які я вже бачив раніше, були гарні, зелені і рясні, то цей у всіх відносинах їх перевершував, і особливо гарні були його величезні, зелені хащі [arboledos]. Тут багато озер, і навколо них чудові гаї. І як всі інші острови, цей острів весь зелений, і трави тут, як в Андалусії в квітні, і співають в лісах птиці, і людині, яка сюди потрапила, не захочеться вже покинути ці місця. Затіняючи сонце, літали тут зграї папуг, і, крім того, на диво багато інших птахів, найрізноманітніших і у всьому відмінних від наших. Росли на острові дерева незліченних порід, і у кожного плоди були на свій лад, і всі вони на диво пахли. І я відчував себе самим знедоленою людиною на світі, тому що не міг визначити цих порід дерев і плодів, а я впевнений, що всі вони дуже цінні. Я везу з собою зразки плодів і трав, відібраних тут.

Проходячи берегом одного озера, я побачив змію, яку вбили мої супутники. Шкіру її я везу вашим височествам. Ця змія, коли помітила нас, кинувся у воду, і ми кинулись за нею в озеро, благо воно було мілким, і гналися за нею до тих пір, поки списами не вбили її. У довжину вона має 7 п'ядей. Думаю, що подібні змії водяться в тутешніх озерах у множині. Тут я знайшов алое і вирішив завтра загрузити на корабель десять кінталів цієї рослини, тому