Борис Левандовський - Бабай

увагою онука — як це завжди відбувалося, коли вони збиралися всі разом. Тому-то Назарові страшенно закортіло кудись від них сховатися — вирватися з чіпких обіймів цього чотириглавого дракона.

На щастя, тепер він міг утекти до надійного притулку. Назар став помаленьку зісковзувати вниз, щоб пробратися під столом, і сподівався, що встигне опинитися на безпечній відстані, перш ніж хтось помітить його відсутність.

— Ти куди? — здивувався Віктор Левшиць, ще помітно міцний моложавий чоловік п’ятдесяти трьох років; і син, і онук успадкували свою зовнішність головним чином від нього.

— Я… — завмер Назар на півшляху під стіл, — я до себе, а що?

— Так? Тоді, може, покажеш свою кімнату?

— А й справді, покажи нам її, — дружно підхопили три інші голови «дракона», немов були маріонетками в одній руці.

Назар був переконаний, що всі четверо вже давно до дрібниць устигли оглянути його кімнату — по черзі, попарно і всі разом. Річ зараз була зовсім в іншому: привернути Назарову увагу саме до себе. Хлопчина, звичайно, міг і помилятися, але інтуїтивно відчував, що правий, і це його дратувало.

Він благально подивився на батька, і той, демонструючи чудеса проникливості, яка, чесно кажучи, не належала до його переваг у повсякденному житті, моментально розібрався в ситуації.

— Назаре, тобі пора лягати спати, — це було вимовлено з підкресленою суворістю — нічим, по суті, не заслуженою, — але вони чудово зрозуміли один одного.

— Іду, татку.

Усі чотири голови «дракона» мимоволі просяяли, побачивши найвихованішу дитину в світі.

— А якщо лише на хвилинку… — почала було одна з бабусь, але відразу затнулася, бо Назар глянув на неї так, немов збирався сказати: «Я був би просто щасливий, якби ви знайшли собі когось іншого, щоб його розірвати на шматочки і зжерти з кетчупом!»

Спантеличено перезирнувшись, «дракон» розпався.

Назар побажав усім «на добраніч» і побрів до ванної чистити зуби.

5

Кілька разів йому вдавалося задрімати, але голоси вже не дуже тверезих гостей долинали із сусідньої кімнати — коли вони сміялися з тих анекдотів, котрі можна було вільно розповідати і коментувати лише за відсутності восьмирічної дитини, чи про щось сперечалися — і знову будили його.

Зрештою, Назар просто розплющив очі і дивився в темряву, туди, де була невидима стеля. Він раптом подумав, що даремно сьогодні розлютився на своїх бабусь і дідусів, тому що насправді вони хороші, люблять його і не вважають поганим. Тільки іноді не можуть розібратися між собою. І якби в нього було багато грошей — наприклад, як у того «найбагатшого чувака у світі» — то він накупив би кожному з них багато чудових подарунків…

Очі Назара почали злипатися, як це завжди відбувається, коли думаєш у темряві.

— Сто мільярдів… — промовив він уголос і за шість секунд уже міцно спав.

Розділ З
Пил з-під ліжка
1

Розплющивши очі, Назар зрозумів, що гості давно розійшлися, і вже глибока ніч. Він прокинувся, але не від шуму. Стояла звична для такої пори тиша. Назар мав добре розвинуту здатність відчувати час. Іноді, встаючи вночі в туалет, напівсонний, він угадував його з точністю до плюс-мінус декількох хвилин — хлопець не один раз у цьому переконувався.

Зараз він «побачив», що стрілки годинника (хлопчикові завжди уявлялися стрілки якогось годинника всередині голови, і вони цокали незалежно від його волі) перебувають десь близько чверті по третій — і помилився лише на дев’ять хвилин, бо насправді була друга година двадцять чотири хвилини.

Назар задумався: що ж, як не шум, могло його розбудити? У туалет йому теж не хотілося. Було тільки дивне відчуття: його тіло ледь-ледь починало прокидатися, а голова вже міркувала чітко й осмислено, начебто він не засинав зовсім. Крім того, Назар був абсолютно впевнений, що йому не наснилося щось погане; цієї ночі він узагалі не бачив жодного сну. Може, це був випадковий шум — за стіною чи на вулиці? Однак Назарові не пригадувалося, щоб він колись прокидався так пізно через сторонні звуки — він спав дуже міцно. Навіть торік, коли хтось уночі запустив каменем у вікно на кухні, він дізнався про це тільки вранці. Але зараз…

Що це?

Тепер, коли в нього цілком прокинувся нюх — покомизившись, нарешті ввімкнулося останнє з п’яти основних чуттів — Назар уловив запах.

2

…Запах злежаного тисячолітнього пилу, що віддавав гострим мишачим духом. І ще чимось, що викликає панічний підсвідомий страх. Назар весь закам’янів під ковдрою.