Автор невідомий - Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)

івно значнез з асудом на смерть. Число смертности у вязницях і таборах інтернованих просто страшне.

Отеє фівичнє винищування українського населення тягнеться вже третій рік. Своїми розмірами і своєю жорстокістю ся сторона польського окупаційного режіму в Східній Галичині иеревисшає всі жорстокости, які знає теперішня світова війна.

Тепер оглянемо сі польські жорстокости в хроно-льоґічнім порядку.

*

В часі від початку польського наїзду до повної окупації Східної Галичини убійства, полеві суди, знущання, арештування, словом, усі ті жорстокости, якими залили Східну Галичину польські окупаційні власти, відзначаються передовсім своїми розмірами. Се було плянове м а с о в е винищування українського елементу, яке не минуло найменшого села.

Очевидно, про вину не було ніякого питання. Всі були винні, бо всі були Українці, всі хотіли незалеж-ности і самостійности своєї 8ЄМЛІ, всі боролися проти польського наїзду: одні 8 оружям в руках в українській армії, другі, стоячи однодушно при українськім правительстві. І всіх польські окупаційні власти люто карали як „бунтівників проти Польщі“.

Навіть немічних старців карали ва їх дітий і внуків, жінок — за їх чоловіків, дітий — за батьків.

Ось одна ілюстрація:

Підчас відвороту української ґрупи на Фронті Хирів

— Перемишль—Львів в марті 1919 наступаючі польські війська напали на дім українського священника в селі Ступнипі, повіт Самбір, о. Гната Вислоцького, 71-літного старця, грабували все біля й одіж, забрали

2 корови й пару коний, а в кінці самого священника виволікли з дому під церков, роз^ягли до нага, дали йому до 100 нагайок і хотіли застрілити, від чого вратувала його тільки інтервенція польського священника з сусідної Ступниці польської.

0. Вислоцький стояв осторонь від усякої політичної діяльности і підчас цілої світової війни ані австрійські ані російські власти його не займали.

Причиною сеї звірської екзекуції, яку перевели на нім польські жовніри, було — як се заявив польський офіцер — те, що два його сини були в українській армії.

Такі акти пімсти ва одних членах родини за других відбувалися в цілім краю. Скільки їх було, — счи-слити годі!

Сей період польських жорстокостий тягнеться від падолиста 1918 р. аж до кінця літа 1919 p., отже майже цілий рік. Найяркійші Факти з того часу подані в І. ча-стиьі „Крівавої Книги“. Очевидно там описана тільки якась часть тих нелюдських орґій, серед яких Польща святкувала тріюііФ побіди над українським народом.

В розпорядимости правительства Західно-Української Народньої Републики знаходиться стільки матері-ялів, що можна би з них скласти томи. А скільки Фактів не дійшло до його відомости!

* *

*

Наситивши свою жадобу пімсти масовими екзекуціями, масовими арештувавнями, м а с о в и м и інтернуваннями, польські власти зовсім не заспокоїлися. Навпаки! Як голодний наситивши свій перший голод простою стравою, шукав що раз добірнійших страв, так польські власти почали що-раз більш рафінованими способами насичуватися далі муками українського народу.

Сі рафіновані способи полягали ось в чім: По перше з поміж маси, яка гинула в польських тюрмах і таборах інтернованих, вишукувано визначніші одиниці, щоб над ними устроювати комедію суду. По друге в цілім краю вишукувано визначнійші одиниці, які ще були на воді, арештовано їх, транспортовано з міста до міста, віддаючи їх усюди на посміховище і знущання товпи.

Особливо устроювано лови на тих галицьких 3 країн-ців, які в літі 1919 р. разом з галицько-українською армією були подалися на схід від Збруча, на Велику Україну. В падолисті 1919 головний отаман Петлюра, уступаючи перед совітською армібю, віддався в опіку Польщі і Поляки заняли ту територію, на якій він держався, разом з осідком його правительства Камінцем Подільським. Тоді ті галицькі Українці, — на скільки не втекли перед Поляками далі на схід, — опинилися в области польської власти.

Так дісталося в польські руки* богато членів Української Національної Ради, законодатного тіла Західноукраїнської Народвьої Республики, богато урядовців Республики і взагалі визначних українських діячів. Деякі з них знаходяться ще й досі в польській тюрмі, ждучи СУДУ- Деякі повмирали в тюрмі або наслідком знущань підчас побуту в тюрмі.

* *

*

З весною 1920 р. переслідування українського населення польськими властями знов почали прибирати масовий характер, зростаючи в звяеку з воєнними подіями й доходячи до найвисшої міри після уступлення боль-шевицької армії з Галичини.

Найперше, ранньою весною, здавляли польські власти „бунт“ на Гуцульщині.

Голод, самоволя властий і плянова провокація польських аґентів викликали несупокої серед Гуцулів. Вбито пару жандармів, які найбільше знущалися над населенням. Тоді прийшло на Гуцульщину військо і полеві суди. Репресії були страшні. Військо обступало село наче підчас війни і так вступало до села. Арештованих страшно мучили. Сто ударів на голе тіло було найнизшою мірою. Так скатованих гнали скованих до вязниць. Села рабу-вали й палили.

Так само арештували сільську інтелігенцію: священників і учителів і гнали в кайданах до вязниці.

* »

*

Коли польська ОФензива проти Совітської Росії перемінилася в розгром польської армії, почалися знов арештування серед українського васелення в цілій Галичині.

Уступаючи з Галичини перед армією Совітської Росії, польські власти не забували арештувати як українську інтелігенцію так і селян — ніби то за їх симпатії до наступаючої совітської армії. Знов попало в тюрми і табори інтернованих багато визначних українських діячів і маса селянства.

Ціле літо Галичина була тереном воєнпих операцій. Значну часть краю заняли совітські армії.

Від армії Головного Отамана Петлюри, який разом з Поляками стояв проти совітських армій, відділилися галицькі частини під проводом Генерала Кравса, які не хотіли обороняти Галичини для Польщі, і перейшли через Гуцулг.щину на Чехо-Словаччину.

Коли совітські армії були на вершині своїх успіхів, тоді в околицях Сколя появився під проводом старшини галицької арлії Д-ра Бекеша повстанський відділ, сформований галицькими жовнірами, які перейшли до Галичини з Чехо-Словаччини, і дійшов аж до Стрия, думаючи скористати з польського відвороту.

Одначе совітські армії почали відступати і сей відділ мусів розвязатися.

Завявши знов Галичину, польські власти розпочали на цілій території страшні переслідування українського населення за „большевизм(< і повстання.

Де якийсь час була совітська власть, там арештовано українську інтелігенцію й селян за „большевизм“. Сей „большевизм“ полягав на тім, що українська інтелігенція остала на місцях і виконувала потрібні публичні Функції, щоби вдержати публичний і господарський лад. Отже потворила місцеві комітети, які перед совітськими властями заступали інтереси населення, працювала в утворених совітською властю місцевих орґанах управи іт. д Розуміється, охороняла при тім також польське і жидівське населення. За се впали на неї жорстокі переслідування польських властий- Селян арештували за „большевизм“ масами, видячи