Стіг Ларсон - Дівчина, що гралася з вогнем

ощасливити його своїм товариством. Вони провели на пляжі кілька годин, а потім, коли сонце почало схилятися до обрію, встали і попрямували геть. Разом вони дійшли до її готелю, Джордж показав їй халупу, яка правила йому за студентську келію, і ніяково запитав, чи не погодиться вона зайти до нього на чашку чаю. Вона погодилася, і він, здається, здивувався.

Його житло було звичайним сарайчиком і відзначалося надзвичайною простотою: вся обстановка складалася з обшарпаного столу, двох стільців, ліжка і шафи для білизни та одягу. Єдиним світильником була маленька настільна лампа, дріт від якої тягнувся до «Кокосового горіха», а для приготування їжі слугувала похідна гасничка. Джордж пригостив Лісбет обідом з рису і зелені, поданим на пластикових тарілках, навіть насмілився запропонувати їй місцевого забороненого курива, і вона погодилася це спробувати.

Лісбет легко помітила, що справила враження на нового знайомця, і він ніяковіє, не знаючи, як йому з нею поводитись. Вона відразу вирішила, що дозволить йому себе спокусити, але процес розвивався болісно і важко. Він, безперечно, зрозумів її натяки, але не мав ані найменшого уявлення, як йому слід діяти в цих обставинах. Він ходив околясами, ніяк не наважуючись до неї підступитися, поки в неї не урвався терпець. Вона посадила його на ліжко, а сама стала роздягатися.

Вперше після повернення з генуезької клініки Лісбет зважилася показатися комусь на очі голою. Відразу, як тільки виписалася, вона почувалася не цілком упевнено, і минуло досить багато часу, перш ніж вона переконалася, що ніхто на неї не витріщається. Раніше Лісбет Саландер нітрохи не хвилювало, як до неї ставляться люди навколо, тому вона ніяк не могла зрозуміти, чому ж тепер розхвилювалася.

В особі Джорджа Бленда вона знайшла чудовий об’єкт, на якому могла перевірити дію свого нового «я». Впоравшись нарешті — не без деякої допомоги з її боку — із застібкою її ліфчика, він, перш ніж самому почати роздягатися, спочатку погасив світло. Лісбет зрозуміла, що він соромиться, знов увімкнула лампу й уважно стежила за його реакцією, коли він незграбно почав до неї доторкатися. І лише через деякий час вона розслабилася, переконавшись, що її груди зовсім не здаються йому ненатуральними. Втім, Джорджу, судячи з усього, було особливо ні з чим порівнювати.

Заздалегідь Лісбет не гадала обзавестися на Ґренаді коханцем-тинейджером. Вона просто піддалася пориванню і, йдучи від Джорджа пізно увечері, зовсім не думала про повернення сюди. Але вже наступного дня вона знову зустріла його на пляжі і призналася собі, що їй приємно проводити час із цим незграбним хлопчиком. За сім тижнів, що вона прожила на Ґренаді, Джордж Бленд міцно посів місце в її житті. Вдень вони не зустрічалися, але вечірні години перед заходом сонця він проводив на пляжі, перш ніж піти в свою хижку.

Лісбет знала, що, прогулюючись разом по пляжу, вони скидалися на парочку підлітків.

Очевидно, його життя стало набагато цікавішим. У нього з’явилася жінка, яка навчала його математики і сексу.

Коли вона відчинила двері, Джордж радісно всміхнувся до неї.

— Тобі не завадить гостя? — спитала вона.

Лісбет Саландер вийшла від Джорджа Бленда на самому початку третьої години ночі. Відчуваючи внутрішнє тепло, вона вирішила не повертатися відразу в готель, а спочатку пройтися понад морем. Йдучи в темряві безлюдним пляжем, вона знала, що Джордж Бленд проводжає її, тримаючись позаду метрів за сто.

Він робив так щоразу. Вона ніколи не залишалася в нього до ранку, а він гаряче сперечався з нею, доводячи, що жінка не повинна повертатися в готель абсолютно одна пізно вночі, і наполягав на тому, що просто зобов’язаний провести її. Лісбет Саландер звичайно давала йому висловити свої докази, але потім припиняла дискусію рішучим «ні»:

— Я ходитиму, коли хочу і куди хочу. Все! Суперечку закінчено! І не треба мені ніяких проводжальців.

Уперше вона страшенно розсердилася, коли побачила, що він її проводжає. Але потім їй навіть сподобалося те, що він прагне її оберігати, і тому вона вдавала, ніби не помічає, як він чимчикує за нею назирці й повертається до себе не раніше, ніж вона в нього на очах увійде до готелю.

Вона запитувала себе, що він учинить, якщо на неї хтось раптом нападе.

Сама вона на цей випадок купила в магазині Мак-Інтайра молоток і носила в сумці, що висіла в неї через плече. Як вважала Лісбет Саландер, в реальному світі не багато знайдеться страховиськ, з якими не можна справитися за допомогою важкого молотка.

Цього вечора небо було усіяне мерехтливими зірками, світив повний місяць. Лісбет підвела погляд і побачила, що Регул у сузір’ї Лева стоїть низько над небосхилом. Вона вже майже дійшла до готелю, аж раптом завмерла на місці — попереду на пляжі, коло самої води, вона помітила неясні контури людської постаті. Це був перший випадок, раніше вона не зустрічала тут у темряві ані душі. Між ними залишалося метрів сто, але завдяки місячному сяйву Лісбет легко впізнала нічного гуляку.

Це був поважний доктор Форбс з тридцять другого номера.

Вона звернула вбік, декількома сягнистими кроками швидко перетнула пляж і зачаїлася в тіні дерев. Вона озирнулася, але Джорджа Бленда ніде не побачила. Чоловік біля крайки води поволі походжав уперед і назад, покурюючи сигарету, а через кожні кілька кроків зупинявся і нахилявся, ніби шукав щось у себе під ногами. Ця пантоміма тривала двадцять хвилин, потім він несподівано розвернувся, швидкою ходою попрямував до під’їзду готелю, що виходив на пляж, і зник.

Трохи почекавши, Лісбет підійшла до того місця, де ходив доктор Форбс, і повільно описала півколо, уважно дивлячись собі під ноги, але нічого, крім піску, кількох камінців і мушель, не побачила. Згаявши на це дві хвилини, вона припинила оглядати пляж і повернулася в готель.

У себе в номері вона вийшла на балкон, перегнулася через поручні й обережно перелізла на сусідній. Усе було тихо і спокійно. Вечірні відвідувачі бару давно відгуляли. Почекавши трохи, вона сходила по сумку, взяла аркуш паперу і скрутила собі косяк із запасу, яким забезпечив її Джордж Бленд. Влаштувавшись на балконі в шезлонгу і кинувши погляд на темні води Карибського моря, Лісбет задумливо закурила.

У її голові запрацював чутливий прилад, готовий, ніби радар, уловити найменший сигнал тривоги.

Розділ 02

П’ятниця, 19 грудня

Нільс Ерік Б’юрман, адвокат п’ятдесяти п’яти років, відставив філіжанку і став дивитися на людський потік, що плинув за вікном кафе «Хедон» на Стуреплан. Він бачив усіх, хто рухався повз у цьому нескінченному потоці, але ні