Alina Slynko - СвІт Без Меж, Alina Slynko

Розділу 8: "Ті, хто прийняли істину"

Ранок настав, але світ більше не видавав ранкових звуків. Ніхто не поспішав на роботу, ніхто не відкривав вікна, ніхто не вітав день.

Люди, які ще залишилися, не робили спроб повернутися до звичної реальності. Вони просто приймали те, що було перед ними.

"Це вже не очікування змін. Це прийняття їх неминучості."

Андрій йшов вулицею, вдивляючись у обличчя тих, хто ще був тут.

Вони не дивилися на нього. Вони дивилися вперед, ніби знали, що скоро побачать те, чого раніше не могли прийняти.

"Вони не питають 'чому?'. Вони знають."

Зазвичай вітер приносив запахи міста—кава, свіжа випічка, пил з доріг.

Сьогодні повітря було пустим. Воно було тут, але нічого не переносило.

"Чи світ вже перестав реагувати на нас?"

Він зробив глибокий вдих, намагаючись відчути хоча б щось. Але його легкі заповнилися порожнечею.

Ніби навіть атмосфера більше не чекала на людей.

"Ми більше не частина цього світу?"

Старий сидів на своєму місці на площі. Але сьогодні він виглядав інакше.

Його обличчя було спокійним, його руки нерухомими, його очі вже не дивилися вдалину. Вони дивилися прямо на Андрія.

"Ти готовий?"

Андрій сів поруч, не питаючи. Він знав, що відповідь прийде сама.

"Світ більше не приховує правду. Ті, хто її прийняли, тепер бачать її."

"Якщо я скажу, що розумію, що тоді?"

Старий посміхнувся, легко, непомітно.

Його голос звучав не як попередження, а як факт:

"Тоді ти станеш частиною того, що має бути."

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍