Night Rain - Spotlight, Night Rain

Я дійсно не міг повірити, що це все відбувається зі мною, що це не сон. Це миле янголятко зараз з такою пристрастю цілувало мої вуста, що все всередині мене було переповнене ніжністю та водночас жагою. Я обхопив долонями її обличчя і намагався в поцілунку показати всі почуття, які в мене викликає ця дівчина. Я не переходив дозволених меж, піддаючись своєму збудження, а повільно і лагідно торкався її гладеньких вуст, шумно дихаючи при цьому, бо навіть цей неквапливий цілунок збив усі мої налаштування і змусив організм тяжко думати, що ми біжимо дистанцію. Незважаючи на всю пристрасть, яка йшла від дівчини, відчувалося, що можливо її досвід не такий великий у поцілунках чи можливо вона перенервувала. Ніколь обхопила руками мою шию, намагаючись з′єднати нас тісніше і видаючи своїм чарівним голосом час від часу звуки, які неймовірно збуджували. Саме через це я і відсторонився, тому що боявся не втриматися і продовжувати. А мені хотілося бути джентльменом. Принаймні поки.

-    Ніколь, - прошепотів я зариваючись їй носом у волосся біля вушка, - моя чарівна Ніколь… Навіщо ти це робиш? Навіщо ти змушуєш мене втрачати контроль?

-    Тому що ви мені подобаєтеся, - почув я десь зверху, - і здається я у вас закохана.

  Чорт. Цього не могло трапитися! Як? Чому? Я ж не давав ніяких приводів! Справді, не давав же? Fuck, який ти наївний, оці всі невинні дотики і погляди, які ти вважав непомітними – це хіба вже не є приводом? Я хотів залишити це все як є – милуватися нею, не переходячи межі та не створюючи проблем ні собі, ні – особливо – їй! І натомість, що? Натомість – ми сидимо в моїй машині і цілуємося?! А якщо її відсторонять від навчання через це? Якщо хтось дізнається? Якщо мене звільнять – мені начхати, але я просто не маю права руйнувати життя цій милій дівчині, яка так невинно зараз дивиться на мене в сподіванні чогось… В сподіванні, що я скажу, що теж її кохаю… І я її дійсно кохаю! І зізнатися я посмів собі лише зараз. Я. ЇЇ. Кохаю! Але я не можу сказати їй те, що вона хоче почути і на що заслужила. Я не можу зізнатися, що закохався в неї ще можливо тоді – в наш перший день зустрічі, про яку вона навіть не знає. Все, що я можу – не руйнувати її життя. Здається, я думаю, як герой з другосортних дешевих мелодрам, але хто ж знав, що коли закохуєшся, то в тобі ця функція вмикається за замовчуванням.