Д'єго Калб - Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі

продовжив досліджувати цю проблему. Їм закидали переважно те, що у не-REM-фазах сняться такі ж екстравагантні речі, що й у REM. І що хімічний розряд стовбура головного мозку не є єдиним фактором, відповідальним за структуру сновидінь. Однак існувало ще дещо.

З мужністю, гордістю та здобутими в ході експериментів новими даними Гобсон переборов ці закиди. Він визнав свою помилку й погодився з тим, що лімбічні зони вельми активні у REM-фазі, а відтак емоції відіграють у снах важливу роль. А проте він не здався і замість викинути білий рушник (чи то електроди) запропонував модель, в якій пов’язав мозок зі свідомістю: модель AIM (абревіатура від activation — input — modulation: активація — введення в дію — модуляція).

Ця нова опція дозволяє передбачати стани свідомості відповідно до трьох стрижнів. Перший з них — це активація, тобто ступінь активності мозку залежно від його електричної активності. Другий — введення в дію стимулів, коли визначається, якого ж походження — внутрішнього, зовнішнього чи комбінованого — створювані образи. І, нарешті, модуляція стосується хімічних сигналів, що переважають у кожному стані. Іншими словами, каналу, про який ідеться, — холінергічного (типового для REM-фази) чи адренергічного (типового для неспання).

Виходячи з цих трьох перемінних, стани REM, не-REM та неспання відрізняються за своїми характеристиками. Ясні сни, в яких ми можемо контролювати зміст того, що нам сниться (детальніше про це говоритимемо в розділі 5) формуються в гібридному стані між REM і неспанням. 

Завдяки цій актуалізованій моделі Гобсон повернув собі славу або принаймні повернувся на ринг.

Поза тим, що експерти й далі досліджують, аналізують та обговорюють те, що відбувається з нами вві сні, ми принаймні маємо більш виразне уявлення про те, що відбувається в нашій голові, коли кладемо її на подушку.

І пучка солі

Ось, друзі-читачі, рецепт засинання.

Інгредієнти:

• кілька кілограмів фізичних вправ

• трохи просторової організації

• тонни візуальних елементів

• різні емоції

• елементи, властиві інстинктові, на свій смак

Приготування:

• Перш ніж розпочати, не забудьте прибрати будь-які сліди бажання, логіки та орієнтації.

• За допомогою приготованих інгредієнтів деактивуйте префронтальну кору. Так ви зменшите вплив розуму й волі та зможете краще всотувати сни.

• Активуйте лімбічні та паралімбічні зони, в тому числі мигдалеподібне ядро. Завдяки цьому надважливому крокові додадуться емоції.

• Дайте відправний гудок хвилям PGO. Якщо все гаразд, вони вирушать з мосту стовбура головного мозку, пройдуть через таламус і нарешті дійдуть до зорової потиличної кори, де будуть пов’язані з рухами наших очей.

• Введіть у дію базальні ядра — комплекс нейронних вузлів, розташованих у центральній білій речовині півкуль головного мозку: так вироблятиметься вся інформація інерційних рухів, що допоможе створити та обійти новий світ.

• Вдайтеся до допомогти асоціативної зорової кори, що дозволить створити óбрази сну.

• Блокуйте руховий вихід, аби не тікати стрімголов і не почати хвицатися чи рачкувати.

• Полежіть кілька хвилин (у ліжку чи де вам завгодно) при температурі близько 25 градусів за Цельсієм, і сон сам прийде до вас.

Поради:

• Для того щоб упродовж ночі вам снилося багато снів, залишайтеся довше в ліжку та підтримуйте температуру тіла, яка вам до вподоби.

• У разі, якщо ви не маєте вдосталь часу, можете зробити укол ацетилхоліну для прискорення процесу, хоча за наслідки ми не відповідаємо.

3. Вибери сам собі пригоду (вві сні)

Ми могли б краще судити про людину з її снів, ніж з її думок.

Віктор Гюго

Меню снів

«Що б ви хотіли побачити вві сні цієї ночі?» Цю просту фразу Дітц, один із божевільних персонажів роману «Море-океан» Алессандро Барріко[37], щодня ставить іншому персонажеві, з яким бажає зустрітися вві сні. А й справді, кому — на заздрість багатьом — не хотілося б мати можливість вибирати зміст своїх нічних вигадок?

Інша істота, з якою можна порозмовляти, щоб ночі були цікавішими, — це добре відома любителям англійського фольклору маленька фея на ім’я Королева Меб. Подейкують, буцімто вона зазвичай проїздить у ліщиновій шкаралупі через носи сплячих людей і навіває їм різноманітні сни: гонорари — адвокатам, нові парафії — священикам і цілунки в губи — дамам. (Певна річ, цей стислий опис феї неможливо порівняти з Шекспіровим у його неперевершеній трагедії «Ромео і Джульєтта».)

Якби ми потрапили до роману «Сон пана судді» аргентинського письменника Карлоса Гамерро[38], то мусили б схрестити пальці, щоб не опинитися в мозку дона Урбано Педернери, судді Маліуеля. Цей персонаж переслідує й засуджує тамтешніх мешканців за те, що ті чинять у його снах, незалежно від того, як ці люди поводяться вдень.

Насправді під час розподілу снів комусь щастить більше, комусь менше. Одні борються з видіннями, що переслідують їх від ночі до ночі, або терплять та оживляють свої найпотаємніші страхи. Іншим приходять до голови чудові думки, які роблять їх переможцями. Ще в інших уві сні здійснюються їхні найзаповітніші мрії.

Розбудіть мене, будь ласка!

Кошмарний сон. Цього слова бояться діти, і не лише діти: óбрази, персонажі, дії, емоції та інші елементи утворюють у нашому мозку досконалу картину, що змушує нас сполохано прокидатися, після чого нам хочеться плакати або волати про допомогу. Нерідко в цьому ми можемо звинувачувати кінематограф. Адже ця індустрія створила незліченну кількість фільмів жахів, які (особливо якщо ми дивимося їх перед сном) змушують нас прокидатися серед ночі з моторошними відчуттями.

Коли йдеться про кошмарні сни, ми одразу згадуємо Фредді Крюгера, знаменитого персонажа стрічки «Кошмар на вулиці В’язів» (або інакше «Кошмарний сон», бо саме під такою назвою вона відома в наших широтах). Людям зі слабкою пам’яттю і тим, хто надто молоді, щоб устигли познайомитися з фільмом, коли він щойно вийшов на екрани, нагадаємо, що Фредді — серійний вбивця, якого мешканці містечка спалюють живцем. Аби помститися, йому не спадає на думку нічого кращого, як убивати одного за одним сплячих членів родин, винних у його смерті.

У наші дні сага про Крюгера може видатися навіть комічною, оскільки більшість цих серій була знята в 1980-ті роки і рівень зйомок та акторської гри був не з найкращих. А проте свого часу вони не раз слугували причиною кошмарних снів і здатні робити це й далі з дитячою аудиторією. Отже, панове батьки, майте на увазі: краще утриматися від вечірнього перегляду разом з дітьми цих чудес кінематографу, якщо не хочете, щоб удосвіта вас розбудив переляканий плаксивий голосок: «Я не можу спати, мені сняться