Д'єго Калб - Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі

У книжці Д’єго Калба та Ани Морено «Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі» йдеться про дивовижну здатність людини бачити сни. Автори в живому розмовному стилі діляться з нами своїм баченням феномена сну та сновидіння, щоб кожен зрозумів і визнав значення цього геніального психічного механізму. Чому людина спить? Що відбувається при цьому з її мозком, тілом, розумом? Чи справді є люди, здатні запрограмувати свій внутрішній годинник таким чином, щоб прокидатися в потрібний час? На ці, та багато інших цікавих запитань знайдуться відповіді на сторінках книжки.
Розрахована на всіх, хто цікавиться проблемами психології людини.
ISBN 978-617-7192-90-8
© 2013, Siglo Veintiuno Editores Argentina S.A.
© «Видавництво Анетти Антоненко», 2018
© «Ніка-Центр», 2018

Д’єго Калб; Ана Морено

Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі

Моїм батькам, братам і любові всього мого життя

Д’єго

Магді Касанові

Ана

Ніхто б не зміг бачити твої сни чи бачити власні так, як це робиш ти. Фогвілл[1]

Відкрийте для себе інформаційний портал сну

Допитливий розум людини не може існувати без інформації так само, як шлунок без їжі. Інформація живить, мотивує, надихає, веде по життю. Коли зникає інформаційна інтрига, переривається й зв’язок з життям. Дефіцит інформації (тобто стрес, страх), нудьга, депресія вбивають так само, як голод. Інформація весь час потребує обробки: необхідно впорядковувати потрібне, структурувати важливе, відновлювати втрачене, утилізувати зайве. Людині здається, що вона з цим справляється свідомо, але це лише міф. Ми приймаємо набагато більше інформації, ніж переробляємо та усвідомлюємо. Сигнали поступають як ззовні (від соціуму), так і з середини (від тіла), а ще від генома, індивідуального і колективного несвідомого, родової пам’яті, інтуїції тощо. Її обробка будить почуття та переживання, продукує мисленнєву діяльність, формує безліч асоціативних зв’язків, тобто створює додаткову інформацію на інформацію. Біти інформації проходять через людину, не фіксуючись її свідомістю. Потрібен надзвичайно потужний комп’ютер, аби кожну секунду стискати мільйони біт до дуже маленьких розмірів усвідомленого. (Порівняйте об’єми: щонайменше 10 млн біт на секунду сприйнятої інформації зводиться до 2—16 біт на секунду усвідомленої.) Тому природа не лишила нас напризволяще і вмонтувала в механізм сну і сновидіння чудовий інструмент обробки інформації, за допомогою якого можна принаймні зорієнтуватися в найважливішому. Отже, для здорового та повноцінного існування психіці людини, як і її тілу, щоночі доводиться відвідувати своє СТО — «ремонтну майстерню» сну.

Про цю дивовижну здатність снити та «зводити кінці з кінцями» у власних інформаційних архівах і йдеться в книжці Д’єго Калба та Ани Морено «Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі». Автори в живому розмовному стилі (мабуть, так легко, в натхненній бесіді, і створювалася сюжетна канва книжки) описують серйозні дослідження, роздумують над загадками та діляться з нами своїм баченням феномена сну та сновидіння. Діляться так, щоб кожен зрозумів та визнав значення цього геніального психічного пристосування.

Людині, звичайно ж, не байдуже знати, що вона робить уві сні, адже на це йде третина дорогоцінного часу життя. Однак складно повірити, що сон — це таке ж повноцінне функціонування нашого «я», як і після пробудження. Проблема саме в інформації, її надлишковість, перекіс та суперечності якраз і ліквідовує сон. Від того, як відбудеться нічне перезавантаження, залежить наше самопочуття та активність (інформація — це форма існування енергії). Тому не так денні здобутки, як нічний відпочинок гарантує активність, добрий настрій та відчуття щастя. Безсоння ж та нічні кошмари здатні зіпсувати не тільки сприйняття реальності, а й відібрати розум, а відтак — життя.

Колись, коли «хліба й видовищ» було не так багато, людство тішилося зі своїх снів, дослухалося до них і навіть, спираючись на них, приймало доленосні рішення. Можу припустити, що для психічної рівноваги то була «золота доба». Сновидінню дивувалися, вірили, уві сні печалилися, прощалися з рідними, доопрацьовували залишки денних переживань і уважно слідкували за своїми снами. Тепер, коли увагу людини поневолюють тисячі біт інформації, їй не до сновидінь, і навіть не до сну (людство хронічно недосипає, від чого й хворіє). Її свідомість займають інформаційні іграшки, відмовитися від них досить складно. Тож для багатьох основним змістом життя стає миготіння електронної точки на екрані телевізора, комп’ютера чи модного гаджета. Їм зазвичай не до снів, тому на них чатує виснаження — виснаження не тільки фізичне, а й душевне, а відтак духовне.

Для більшості з нас психіка річ безтілесна. Нею послуговуються, щоб вижити та добути матеріальні вигоди. Вона, як окуляри, через котрі можна бачити, не помічаючи їх. Та не помічати — означає не зважати. Отже, ми скоріше поступимося душевною гармонією, ніж потребами свого соціального «я». Тобто добитися визнання, слави, грошей та ін. — це в першу чергу, а жити в реальності (не в минулому чи в майбутньому), чути та приймати себе, позбавитися своїх страхів та обмежень, відчути себе цілісним — це, може, й в пріоритеті, але тільки на словах. Рідко хто розуміє, як цього досягати на практиці. Ось для того, аби людина не луснула від інформаційного передозування зовнішньою інформацією, хитромудра природа й поставила запобіжник у вигляді сну та сновидіння і тепер самостійно, поза нашою свідомістю, вирішує, як балансувати наші дефіцити в інтересах душі, а не хибного «я».

Попередити стан душевного зубожіння може символічна постать архетипічної Феї Сну, Управителя Сновидінь, Сновидця (К. Юнг), Охоронця Снів (З. Фройд), субособистості, яку варто було б одухотворити у своєму внутрішньому просторі кожній освіченій людині. За цим міфічним фігурантом стоїть мудрий менеджер з обробки інформації, який кожної ночі сортує та приводить в порядок арсенал пережитого, аби на ранок людина була в змозі сприймати нове по-новому. Його присутність у свідомості допомагає з більшою чуйністю ставитися до свого стану, переживань та відчуттів, швидше орієнтуватися в тому, як натрапити на джерело ексклюзивної енергії і натхнення. Крім буденної «адміністративної» роботи, Охоронець Сну не гребує доповідними записками у вигляді сновидінь, у яких за допомогою алегорій та символів повідомляє про основні вектори напружень, подолання яких істотно просуває в розумінні. Щоб прочитати послання, варто вступити з ним у діалог, тільки-но сон стане центром уваги людини.

Контактувати зі своїми враженнями — це не розлад, як може здатися, а принцип існування психічного. У нашому внутрішньому діалозі багато таких уявних партнерів по комунікації, з якими ми вирішуємо, що і як нам робити, обговорюємо плани та мотивації. Ось і з Управителем Сновидінь варто подискутувати на ранок на предмет того, яке послання сьогодні отримано та що воно має значити. Особливо це потрібно зробити тоді, коли сон «зачепив», запам’ятався, прокручується або згадується ще кілька разів потому. Не можете розібратися самостійно — йдіть до психолога. Він допоможе розшифрувати символи та зрозуміти іносказання «згущень, зміщень та проекцій», закладених в сновидіння. Тлумачення сновидінь за допомогою звичних для наших бабусь сонників в інформаційну епоху вже застаріли та добряче дискредитували себе. Аякже, змінюється свідомість, змінюється й символіка.

Психотерапевтична практика якістю сну цікавиться досить активно. В основному щоб виключити органічні порушення фізичного та психічного здоров’я, попрацювати з ПТСР — посттравматичним стресовим розладом, персевераціями (лат. perseveratio — наполегливість, завзятість) — стійким повторення емоцій, відчуттів, діяльності тощо. Вони приносять кошмарні сновидіння, в яких