Людмила Міщук - Світло і тінь, Людмила Міщук
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У різні пори нашого буття
По-різному, здається, й час минає:
Бува, галопом мчить без вороття,
А іноді повільно протікає.
Згадала юність. Золота моя пора!
Усміхнені на ґанку батько й мати.
А я в очах своїх доросла вже, ура!
Так час неквапно йде! Ну годі вже чекати!
Доросла? – Доля посміхнулася в плече:
Ти ж, молодосте, щастя не порушиш?
Родинний дім, своя сім’я уже,
Крихітка-доня тішить мами душу.
Та раптом зовсім зупинився час:
Моя матуся відійшла у вічність.
Той день – як рік! Той день у тьму подавсь…
Без неї я лишилась в 28…
А дивно все-таки життя летить:
Дім – школа – дім… І старість на порозі.
Та сивина хоч голову сріблить,
Зістарить душу все ж вона не в змозі.
І треба ж було статися тепер –
Солдаткою з війни чекати чоловіка.
І знову причаївся час, завмер,
До хати сум і біль, тривогу клика.
І потягнулися похмурі, сірі дні,
А ти чекай – змінити час не зможеш.
Та якось сам-на-сам сказала я війні:
«Ти віддаси його! Любов все переможе!»
Чому я впевнена в своїх словах?
Я вірю в силу щирої молитви:
Господь пришвидшить час, розвіє страх –
Ми святкуватимемо перемогу в битві!
А рік новий прийшов вже на поріг.
У ньому так я зустрічі чекаю!
Хай воїни повернуться до всіх!
Хай діти наші більш війни не знають!
01. 01. 2016 р.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світло і тінь, Людмила Міщук», після закриття браузера.