Марті - Третя Ідентичність , Марті

Світ за аркою був зовсім іншим. Кел відчула це ще до того, як відкрила очі. Повітря тут мало смак — солодкуватий, але водночас обтяжливий, ніби саме середовище прагнуло її протестувати. 

Коли вона подивилася вперед, перед нею розгорнувся краєвид, який був і дивовижним, і тривожним. Величезні структури здіймалися вгору, їхні форми ламали закони геометрії. Замість неба — мерехтливий купол, крізь який пробивалися химерні світлові промені, а земля була всіяна рослинами, які здавалися живими у буквальному сенсі: вони рухалися, ніби дихали. 

Її супутник залишився за аркою. Його останні слова все ще звучали у її голові:
"Я покажу тобі шлях, але ступати по ньому доведеться самій." 

Кел зробила перший крок уперед. Земля під ногами була теплою, майже пульсуючою. 

"Це... життя?" — пробурмотіла вона, нахилившись, щоб торкнутися поверхні. 

Її пальці торкнулися ґрунту, і раптом вона відчула потік образів. Моменти чужих життів — боротьба, радість, втрати. Вона різко відсмикнула руку. 

"Світ тут пам’ятає все," — сказав голос десь позаду. 

Кел обернулася, але нікого не побачила. 

"Хто ти?" 

Голос засміявся, тепер уже ближче:
"Це питання, яке ти мусиш задати собі. Але я тут, щоб показати тобі правила цього світу." 

"Я думала, тут немає правил," — відповіла Кел, намагаючись тримати себе в руках. 

"Немає обмежень. Але є правила. І перше з них — не довіряй власним очам." 

Перед нею, ніби з повітря, з’явилася істота, яка нагадувала тінь, що прийняла людську форму. Її обличчя було неможливо розгледіти, але очі світилися дивним блакитним світлом. 

"Що це за місце?" 

"Це світ можливостей. Але будь-яка можливість тут має свою ціну. Ти прийшла, щоб знайти третю ідентичність, так? Але для цього ти мусиш відкинути старі." 

Кел стиснула руки в кулаки. Її перший порив був відповісти різко, але щось у її нутрі зупинило її. 

"Що буде далі?" 

Тінь підняла руку і вказала на місто, що здіймалося на горизонті:
"Там почнеться твій шлях. Але пам’ятай: у цьому світі істина завжди ховається за брехнею." 

Істота зникла, і Кел залишилася одна. Місто манило її своїми вогнями та тінями, але з кожним кроком уперед вона відчувала, як зростає тривога. 

Вона знала, що цей світ хоче випробувати її. Але питання було в тому, чи вистачить їй сил протистояти йому.


---