Марті - Третя Ідентичність , Марті

Сонце за обрієм здавалося чужим. Його світло не гріло, а лише підкреслювало холодне повітря, пронизане відчуттям невідомого. Кел ступала за своїм супутником, але тепер її думки були далеко від його слів. Її цікавило те, що було далі. 

"Ти знаєш, що тут нічого немає," — озвався він, неначе прочитав її роздуми. 

"Тоді чому ми йдемо?" 

"Бо за цим — дещо більше." 

Вона нахмурилася, але не зупинилася. Її очі ковзали по горизонту, що губився у тумані. 

"Що ти приховуєш?" — спитала вона раптом, зупинившись. 

"Я нічого не приховую. Але деякі речі можна побачити лише тоді, коли готовий дивитися." 

Їхній шлях привів їх до масивної арки з чорного каменю. Вона була покрита дивними написами, які Кел не могла розшифрувати, але відчувала, як вони відлунюють у її свідомості. 

"Що це?" 

"Це — межа. Ти завжди жила в світі, обмеженому цим кордоном. Усі живуть. Але є ті, хто вирішує побачити, що за ним." 

Кел обвела арку поглядом. Їй здавалося, що вона чує тихий шепіт, який линув звідти. 

"І що там?" 

"Світ, який забули. Світ, який сховали. Він не ідеальний, але він справжній. Там немає правил, якими тебе зв'язують тут. Там ти знайдеш свою третю ідентичність, якщо вистачить сміливості." 

Вона мовчки дивилася на нього. Її страх і цікавість боролися між собою. 

"Чому всі залишаються тут, якщо там краще?" 

"Бо правду не кожен хоче знати. Інші світи завжди здаються небезпечними тим, хто звик до зручності брехні." 

Він ступив уперед, торкнувшись арки. Камінь засвітився блідим світлом, і повітря навколо них стало щільнішим. 

"Якщо ти пройдеш через це, ти не зможеш повернутися такою, якою була. Але ти зможеш бути собою." 

Кел підійшла ближче, простягнувши руку до каменю. Її пальці тремтіли, коли вона відчула тепло, яке поширилося по її долоні. 

"Що це за світ?" — прошепотіла вона. 

"Світ, де немає обмежень. Але і немає виправдань." 

Арка ожила, і з неї вирвалося яскраве світло. На мить Кел побачила щось — обриси міст, величезних механізмів, людей, які жили так, ніби кожен день був останнім. Але за цим всім ховалася тиша. Тиша, яка нагадувала їй, що вибір завжди несе наслідки. 

"Ти готова?" 

Вона вдихнула і, не відповідаючи, ступила вперед.


---