Марті - Третя Ідентичність , Марті

Кел не пам’ятала, коли востаннє зробила справжній вибір. Її життя завжди здавалося переплетенням випадковостей, чужих рішень і невидимих сил, що керували її діями. Але цього разу, стискаючи чужу руку, вона відчула, як щось змінюється. 

"Ти все ще можеш відступити," — сказав він, наче прочитавши її думки. Його голос був рівним, але погляд проникливим. 

"Відступ — це теж вибір," — відповіла Кел, дивлячись уперед. Її слова прозвучали впевнено, але всередині не було жодної впевненості. 

Їхній шлях пролягав крізь руїни старого світу. Кел дивилася на зруйновані будівлі, залишки колись великих ідей, і не могла позбутися відчуття, що все це — відображення її власного розуму. 

"Ти сказала, що хочеш зрозуміти, хто ти," — почав він, коли вони пройшли кілька метрів мовчки. "Але чи ти коли-небудь запитувала себе, що означає бути собою?" 

Вона зупинилася. 

"Це здається очевидним, хіба ні? Бути собою — це просто... жити." 

"Хибна відповідь," — сказав він і повернувся до неї. "Жити — це виживати. Бути собою — це знати, чому ти виживаєш." 

Кел мовчала. Ця думка засіла в її свідомості, мов насіння, що чекало свого часу прорости. 

"Якщо ти хочеш зрозуміти свою третю ідентичність, ти повинна спершу запитати: чому ти не задовольняєшся першими двома?" 

"Бо вони не є повноцінними," — нарешті відповіла вона. 

"І це твоя перша правда," — сказав він, усміхнувшись. 

Вони підійшли до вузького мосту, що тремтів під кожним їхнім кроком. Він обернувся до неї. 

"Тут немає місця для страху, Кел. Але я бачу, що він досі живе в тобі." 

"І що мені з ним робити?" 

"Ти мусиш навчитися жити з ним як зі старим другом, який завжди нагадує тобі, що ти ще не досягла мети. Страх — це твоє нагадування про вибір." 

Її пальці міцніше стиснули поруччя мосту. З одного боку — туманна порожнеча, з іншого — темрява. Але всередині себе вона відчула маленький вогник, що загорівся від його слів. 

"Чому ти це робиш?" — запитала вона, коли вони досягли іншого берега. 

"Бо я теж одного разу шукав третю ідентичність. І знаю, що шлях — це найкращий учитель. Але ти повинна пройти його сама." 

Кел подивилася на горизонт, де починало сходити сонце. Вона вперше відчула, що її власна відповідь починає проростати.


---