Макс Оганесон - Вплив комахозапилення на олійність Brassica napus L., Макс Оганесон

На 1 га комахозапильних рослин потрібно розміщувати від 2 до 8 сімей медоносних бджіл. Наприклад, 1 га ріпаку потребує 4 бджолосімей або вдвічі меншу кількість одиноких диких бджіл (Ільмінська Л., 2020).

Вирощування ріпаку передбачає його запилення. Останніми роками від несвоєчасного та неправильного використання хімічних препаратів, було допущено масове отруєння бджолиних сімей, частина з яких загинула. Пасічники понесли при цьому великі матеріальні збитки.

Щоб запобігти проблемі знищення бджіл, необхідно використовувати малотоксичні для них інсектициди, та препарати групи піретроїди, які мають виражені репелентні (відлякувальні) властивості, завдяки чому бджоли уникають оброблених ділянок. При контакті з піретроїдом, бджоли починають енергійно чистити свої хоботки і вусики. Стресовий стан змушує їх повернутися до вулика і оберігає від набору смертельної дози препарату. Потрібно пам'ятати, що нешкідливими для бджіл є інсектициди 3-4 класу токсичності, за умови використання їх у вечірній час та ізоляції бджолосімей як мінімум на 1 добу, бджолозапилення зможе продовжитись опісля.

При цьому повідомляється місце, час і спосіб проведення обробки, назва пестициду, ступінь токсичності і строк дії препарату, а також вказується час ізоляції бджіл. Обробки проводять у період відсутності льоту бджіл у ранкові і вечірні години. Не допускають обробку квітучих медоносів під час масового льоту бджіл, така обережність та дбайливість надає великі можливості комахозапиленню та запобігає шкоді комахам (Забужна О., 2021).

Посіви ріпаку озимого є бажаними не лише для аграріїв, а й для цілого комплексу комах. Рослини є ентомофільними і для здійснення успішного запилення квіток потребують послуг корисних комах, передусім бджіл медоносних і диких. Якісне запилення посівів ріпаку озимого є обов’язковою умовою формування майбутнього урожаю насіння.

Проте у відносинах із комахами у посівах культури виникає гостре протиріччя. Біля посівів бажаними є бджолині пасіки (від 2 до 4 вуликів на гектар посівів), які не лише забезпечують надійне запилення квіток, а й збирають нектар та продукують якісний мед. Ріпак озимий є кормовою рослиною не лише для комах-запилювачів, але й для цілого комплексу комах фітофагів: від хрестоцвітих жуків-блішок до прихованохоботників і квіткоїдів (Іващенко О.Г., 2020).

Для досліджень можна використовувати примусове запилення, яке здійснюється штучним перенесенням пилку з батьківської рослини на материнську. Цим методом можна схрещувати більшість видів сільськогосподарських рослин, включно і ріпак. При запиленні після кастрації материнських рослин на них поміщують ізолятори, під які підводяться батьківські рослини із зрілими пиляками. Звичайно цей метод добре підходить для точного схрещування і виведення сортів, а при масовому вирощувані не є рівнею комахозапиленню (Вешневський І.П., Вешневський С.П., 2016).

Цікавим є дослідження “Британського екологічного товариства”, науковці з якого дослідили вплив ріпаку на ланшафт та на комах-запилювачів. Показано, що субсидування енергетичних культур сприяло значному збільшенню площ, вирощуваних під ріпаком Brassica napus в усьому ЄС. Такі зміни в структурі ландшафту збільшували біорізноманіття. Було виявлено, що ріпак масового цвітіння позитивно впливає на ріст колоній і щільність джмелів і може покращити послуги запилення в агроекосистемах. Проте не враховувалися специфічні риси запилювачів, що призвело до непропорційної вигоди для різних комах-запилювачів. Подальший зсув до субсидування ріпаку потенційно спотворює взаємодію між рослинами та запилювачами в навколишньому середовищі. Щільність довгоязикових джмелів, які відвідують довготрубні рослини, зменшувалася зі збільшенням кількості ріпаку. Одночасне збільшення пограбування нектару свідчить про те, що виснаження ресурсів є ймовірним поясненням цього зниження, яке може призвести до викривлення взаємодії рослини та запилювача. Зменшення кількості довгоязикових джмелів не сприяло зниженню зав’язування насіння. Навпаки, кількість насіння зростала зі збільшенням кількості напівприродних місць проживання, що вказує на позитивний вплив цих місць існування на довгоязикових запилювачів. Вчені зауважують, що облік специфічних для ріпаку ознак є важливим для оцінки екологічного впливу зміни землекористування. Непропорційні переваги, пов’язані з специфічними ознаками, від вирощування олійного ріпаку для короткоязикових джмелів можуть сприяти розвитку сільського господарства, що все більше залежить від запилювачів, але водночас загрожує більш спеціалізованим і рідкісним довгоязиким видам та їхнім функціям. Було виявлено, що напівприродні середовища існування позитивно впливають на зав’язування насіння в довготрубних рослинах, що вказує на те, що вони можуть протидіяти потенційно спотворювальному впливу тимчасових культур масового цвітіння на взаємодії між рослинами та запилювачами в агроекосистемах. Майбутні агроекологічні схеми повинні бути спрямовані на забезпечення різноманітних і безперервних ресурсів, що відповідають специфічним вимогам різних запилювачів, щоб уникнути конкуренції ресурсів. Тим самим вони узгоджують економічний інтерес до великої кількості запилювачів та інтерес до збереження рідкісних видів (Journal of Applied Ecology, https://www.jstor.org/stable/25623154).

Експеримент в університеті Seed Farm проведений з трьома різними напрямками щодо запилення ріпаку. Це було інтенсивне запилення бджолами (було розміщено 4 бджолопакети Apis mellifera в нейлоновій сітці розміром 6 на 3 і на 2 метри), також відкрите запилення і виключення запилювачів шляхом обв’язування капроновою сіткою досліджуваної ділянки. Результати цих досліджень показали, що на відкритих ділянках маса тисячі насінин склала 4,29 г і врожай 15,21 центнерів з гектару. Дослідження показало, що ці дані були вищими в порівнянні із самозапиленням на 87 % , а запилення з ізольованими 4 колоніями бджіл збільшувало показники на відкритій ділянці ще на 43 %. Отож, можна сказати що A. mellifera є перспективним запилювачем та медоносом та неймовірно допомагає в запилені B. napus. Відповідно олійність при відкритому запиленні і з колоніями бджіл збільшувалася на 15,49 і 28,59 % відповідно в порівнянні з варіантами виключення комахозапилення (Suman К.,PardeepK., 2021).