Aira Molen - Крізь темряву до світла, Aira Molen

Розділ 8: Нова сторінка

Я сіла за новий робочий стіл у просторому офісі, і відчула себе трохи незвично. Це був мій перший день на новій роботі, на яку я потрапила завдяки Артему. Не могла не помітити, як багато змінилося за останні кілька місяців. Відтоді, як я вперше зустріла його, моє життя вже не було таким, як раніше. Здавалося, я почала писати нову сторінку свого життя.

Весь день пройшов у знайомствах і нових завданнях. Я була настільки зосереджена, що навіть не помітила, як швидко пролетів час. Вечір настав, і я вийшла з офісу, відчуваючи не лише полегшення від успішного початку, але й дивне відчуття розправлених крил. Я могла дихати вільно, без тяжкості невідомості. Все було новим, але тепер у мене була віра в себе.

Артем чекав мене біля входу. Його тепла посмішка і лагідний погляд одразу дали мені відчуття безпеки. Ми вирушили на прогулянку містом. Кожна нова вулиця, кав’ярня чи парк ставали частиною нашого маленького світу. Місто розкривалося переді мною, наче вперше зустрічало когось, хто давно його шукав.

Ми знайшли свої улюблені місця — старий книжковий магазин на затишній вуличці, кав’ярню з видом на річку, де ми часто зупинялися, щоб поговорити про майбутнє. Разом з Артемом я відкривала новий світ і вперше в житті відчувала справжню свободу: бути собою, не оглядатися на минуле і не боятися майбутнього.

Прогулюючись під зоряним небом, я зізналася йому:
— Я ніколи не думала, що все може бути так. Якби не ти, я б, мабуть, і не зрозуміла, що існує інший бік життя, не той, до якого я звикла.

Він посміхнувся, взяв мене за руку і ніжно відповів:
— Ти завжди мала в собі силу це побачити. Я просто допоміг відкрити двері.

І я знала, що він правий. Це була не лише нова робота чи зміна обстановки. Це був новий погляд на життя, новий шлях, яким я хотіла йти. І цей світ був готовий відкривати свої чудеса, як тільки я була готова їх прийняти.

Того вечора, коли ми поверталися додому, я відчувала легкість. Кожна мить з Артемом була частиною великої картини, яку я тепер бачила набагато ясніше. Я зрозуміла, що мені більше не потрібно тікати від своїх сумнівів і страхів. Тепер я могла зустріти їх з усмішкою.

Я згадала ті важкі дні, коли почувалася замкнутою у своїх стінах. І тепер дивувалася, як багато змінилося. Нова робота, нові знайомства, нові мрії — усе це дало мені відчуття, що я нарешті знайшла своє місце в цьому світі.

Коли ми дійшли до мого будинку, Артем обійняв мене, і я відчула, як тепло його обіймів наповнює мене зсередини. У тій мовчазній тиші я зрозуміла, що знайшла те, чого шукала все своє життя: свободу бути собою і місце, де мене люблять і підтримують.

— Все тільки починається, — тихо сказав він. І я відчула, як моє серце наповнюється надією, що ще стільки прекрасного попереду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍