Лілу - Шлях чарівника: як маленька мрія привела до великого дива, Лілу

Дерево знань

Ліс ставав усе загадковішим. Високі дерева сплітали свої гілки так щільно, що навіть світанок ледь пробивався крізь листя. Марк йшов обережно, відчуваючи, як ліс ніби дихає, стежачи за кожним його кроком. Його посох випромінював м’яке світло, але хлопчик розумів: він не просто мандрує, а вчиться розуміти цей древній світ.

Раптом він почув дивний звук — здавалося, що дерево позаду нього зітхнуло. Обернувшись, Марк побачив, як коріння і гілки почали рухатися, змінюючи форму стежки. Ліс ніби розмовляв із ним, запрошуючи слідувати його знакам. Книга, що він тримав у руках, тихо зашелестіла, і на її сторінках проявилося нове послання:

«Вирости свою силу і почуй голос лісу. Йди на галявину, де росте Дерево Знань. Там ти дізнаєшся свою істинну сутність.»

Як тільки Марк прочитав ці слова, стежка попереду змінилася, а посох засвітився яскравіше, вказуючи напрямок.

Хлопчик рушив уперед, намагаючись бути уважним до всього, що його оточувало. Він помічав, як гілки дерев плавно розступалися перед ним, як коріння створювало містки через заболочені місця. Ліс був живим, і Марк відчував його турботу.

Незабаром він вийшов на галявину, в центрі якої височіло величезне дерево. Воно було набагато вищим за всі дерева, які Марк коли-небудь бачив. Його стовбур був вкритий древніми візерунками, що нагадували письмена. Кожна гілка була всипана яскравим листям, що переливалося золотом і зеленню. Здавалося, це дерево знало всі таємниці світу.

Коли Марк наблизився, зі стовбура долинув тонкий голос, спокійний, але владний:

— Ти прийшов сюди, щоб пізнати себе, мандрівнику. Перед тобою три насінини. Обери одну, і вона покаже, ким ти можеш стати.

На траві перед Марком справді лежали три насінини. Одна була золотою, сяяла,

наче маленьке сонце. Друга — срібною, гладенькою та холодною на вигляд. Третя виглядала просто, як звичайне насіння, але від нього йшло відчуття спокійної, незламної сили.

Марк замислився. Кожен вибір здавався важливим, але він згадав, чому його вчив ліс: слухати не лише розум, а й серце. Присівши перед насінням, він заплющив очі, поклавши руку на землю. Він відчув, як сила лісу проходить крізь нього, як шепіт дерев підказує шлях.

Він простягнув руку й обрав третє насіння. Щойно його пальці торкнулися його поверхні, воно засвітилося м’яким світлом. Воно стало теплим, і Марк відчув у собі невідому досі впевненість і зв’язок із навколишнім світом.

— Мудрий вибір, — промовило дерево. — Ти зрозумів, що сила — не завжди в блиску чи холодній рішучості. Істинна сила — це основа, це коріння, що живить усе інше. Тепер посади цю насінину, і вона стане частиною твого шляху.

Марк вирив руками невелику ямку біля підніжжя дерева й опустив туди насіння. Як тільки він засипав його землею, воно почало проростати. Молодий пагін стрімко тягнувся вгору, і гілки Дерева Знань простяглися до нього, поєднуючись із ним.

— Ти посадив насіння свого майбутнього. Тепер ліс буде твоїм учителем. Слухай його шепіт, читай його знаки. Твої уроки починаються, Марку.

Дерево зашепотіло, а його гілки утворили арку, що вела вглиб лісу. Це був знак, що шлях триває. Марк відчув, як ліс наповнює його своєю силою, допомагаючи стати ближчим до магії, про яку він завжди мріяв.

З новим відчуттям зв’язку з природою Марк зробив крок під арку, готовий до нових відкриттів і випробувань, які ще більше загартують його дух і знання.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍