Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

- Ми обидва знаємо, що ти не відмовишся! - спокійно відповів Бебіт.

- У тебе кредит за будинок, тебе он он можуть поперти з дому разом з дружиною і малими дітлахами, ну що це таке? Не можна такого допустити, я не можу цього дозволити, тому пропоную тобі заробіток до того ж хороший!

- То що ж у нас виходить, мені потрібен ти, щоб заробити гроші бо є нагальна потреба, а тобі потрібен я, щоб битись за твої інтереси?

- Усе правильно, ти все правильно кажеш, ми потрібні одне одному! - знову посміхнувся Бебіт, який вже передбачав свою перемогу.

- Гаразд, але я хочу щоб "Давідакс Преф" зменшив в свої вимоги до усіх за винятком працівників і виплатив зарплатні за останні два місяці. Щоб кожному підняли зарплатню, і покращили умови праці, змінили графік роботи, з двох змін по дванадцять годин, на три зміни по вісім годин. Кожен має право заробити гроші і утримувати свою сім'ю гідною зарплатнею. Щоб кожен працівник мав право на безкоштовне лікування і їжу, якщо ти це зробиш, то я вийду на твій ринг! - я вирішив грати серйозно, щоб потім не жалкувати, що не витряс цього злодія на повну, єдиним було запитання про дотримання ним усього що я просив.

- По-перше, у мене не просто ринг, а клітка, а по-друге ти занадто багато хочеш, я не певен, що зможу владнати твої прохання! 

- Захочеш бачити мене в клітці, владнаєш усе про що я сказав, зміниш усе з точністью до слова. Хочеш бути головним у місті, а вирішити питання однієї хай не малої фірми не можеш? - надавив я на живе.

- Я можу більше ніж ти собі думаєш Матіасе, я можу все! - холодно промовив Бебіт.

- Тоді мені це подобається! - посміхнувся я відчувши малу перемогу над товстосумом, хоча чесніше кажучи ми зіграли в нічию, та хто зна як ця нічия обернеться для мене потім, проте зараз це було найкращим розвитком подій.

- Сьогодні даю тобі відпочити, можеш розслабитись в барі якщо хочеш, знаю що ти полюбляєш гарненьких офіціанток, може приглянеш собі якусь на вечір, тільки не заграйся, завтра чекаю на твій перший бій! - він хотів мене зачепити, і потішився з цього.

- Я кохаю лише свою дружину, і вільний час проводжу виключно зі своєю сім'єю! 

- Даремно ти так, треба брати усе найкраще що тобі дає життя! 

- У мене й так все є, тільки от грошей не вистачає, через тих хто пригрівся на вершині з людських кісток!

- Гроші, всього лише папірці за які люди продають дияволові душу! - розсміявся він сягнув в шухляду свого старовинного столу і витягнув кілька сотень доларів. Кинувши їх мені на стіл він промовив: - Це так для заохочення, чекаю на тебе завтра!

Я підійшов і взяв гроші. - Навіть не сподівайся, що ти зможеш купити мене!

- Чекаю на тебе завтра! - посміхнувся Бебіт бувши певним у тому, що він робить, що його стратегія вірна, а розрахунки правильні.

Які ж все таки жалюгідні ці товстосуми, подумав я собі взявши гроші і покинувши його лігво. Хоча насправді жалюгідним в той момент був саме я, бо взяв ті смердючі банкноти з його столу. Але все ж вдалось поставити умови, проте усе це було лише сумнівною згодою зі сторони багатія, якому байдуже на долі людей. Та краще спробувати ніж потім жалкувати, що не зміг нічого зробити, не зміг нічого змінити, не зміг вплинути на те про, що кожен із моїх колег тільки мріяв. Тож залишалось чекати, що Бебіт зробить те про що я йому сказав і життя бодай кількох сотень сімей стане кращим.