Влада Клімова - Крихка вірність, Влада Клімова

– Не бійся бути справжньою, рухайся як хочеш, – підказав мені віртуозний майстер жіночої втіхи.

Наш спаринг набирав обертів та дарував нестерпно гострі муки. Я геть забула про вчорашні сонячні опіки, хоч вони в мене й не були критично важкі. Та навіть якби Террі зараз спробував зламати мене навпіл, я дозволила б, адже не відчувала болю, лише незрівнянний смак і вдячність.

– Ти казала про мої очі... Якби ж ти тільки бачила зараз свої! Вони наповнені жадобою й вогнем. Я не знав, що можу бути настільки бажаним. Невже тобі зі мною аж так добре? – здавалося він говорив банальні речі, але я знову відповіла правду:

– Може тому, що з тобою я відчула це вперше?

– Що дійсно вперше? Русалонько, це неймовірно приємно... Йди сюди, – він наблизив мене і знову цілував. Тільки тепер ніжно й лагідно. – Я дуже хочу в усьому догодити тобі.

Наразі обдарований Амур розвернув покірну Психею до себе спинкою і не питав згоди, адже розумів, що я все одно не знаю: чого саме хочу. Мій поводир світом кохання здавався трішечки екстремалом та я була готова до будь-яких його геніальних дослідів.

Тепер ми обоє стояли навколішки й Террі робив напівпроникнення ззаду та страшенно розбурхував жагу. А ще його умілі ручки мучили мене у найпривабливіших місцях. Однією він пестив півкулі моїх грудей та інколи обережно стискав бусинки сосків, а іншою... Боже милий! Як же солодко в нього виходило задовольняти мій сп’янілий пухирець! Ця потрійна насолода здавалася неможливою казкою. Інколи чоловік опускав лице до моєї шиї й тихенько цілував її. Ще трохи його пустощів і я точно з’їду з глузду...

Коли мій талановитий учитель відчув, що жінка знову готова вибухнути – стрімко нахилив вперед і я впала руками на ліжко. А він кілька разів вдарив мене в саму глибочінь так, що я дико захрипіла й залилася слізьми та билася в блаженних судомах ще могутнішого оргазму. Террі якийсь час дбайливо притримував мене, а потім опустив «змучене» тіло на ліжко й вивчав стан піддослідної уважно та милостиво.

– Я тобі ще не набрид? Чи може стомилася? – хитро примружив свій неймовірний погляд він.

– Ні, не набрид і не стомилася. Такими темпами, скоріше я набридну тобі, – ставала все зухвалішою я й зовсім не впізнавала себе.

– Ти дивовижна! – піднесено похитав головою він. – Тоді не зупиняй мене, дияволятко. Я покажу тобі шлях до нових мрій. Хочеш?

Він взяв зі столу надпиту мною пляшечку води, а потім встав і приніс ще. Я пила воду й відчувала, як тремтять руки. Що ж це він зі мною зробив? А казав, що нічим заразним не хворіє! Та я вже була невиліковно хвора Ним і навіть не збиралася думати про оздоровлення. Ми втамували спрагу до води й знову відчували іншу – набагато божевільнішу.

Зараз я відпочивала на спині, а блискучий звабник зігнув мої ніжки в колінах, широко розвів їх, забрався зверху та задовольняв мене грубувато й шалено. Він рухався у збитій пінці як справжній завойовник і тихо посміхався, бо розумів, що дарує неймовірну насолоду не тільки моєму тілу, а й окриленій втіхою душі.

Нам не треба було більше розмовляти вголос, ми говорили зсередини й відчували в собі багато спільного та настільки живого й природного, що зайшовши у двері цього бунгало навіть не сподівалися віднайти.

– Хочу кінчити в тебе, можна? – знову обережно запитав він і додав: – В другому корпусі є аптека й там продають пігулки «після». Я можу сам взяти тобі, якщо соромишся.

Ці слова неперевершеного коханця дещо насторожили мене. Он як багато відомо йому про жіночі справи? Ні, я розумію, що дівчат у нього було наче маку в маківці, інакше б він не був таким чарівним. Але все одно подібна дбайливість зачепила.

– Ти обіцяв не ображати. Навіщо ж питаєш дурниці? Так, я хочу відчути у собі твоє задоволення, а потім вже якось дам собі раду, – відповіла я Террі, а він знову ніжно посміхнувся й перепросив:

– Вибач, я не хотів образити жодним словом. Дякую, мавко, за довіру й дикий мед, що живе у тобі. Я хочу, щоб надалі кожен день і ніч були такими. Ми відправимо Алана до вас нагору й думаю, що вони з твоєю подругою не відмовляться. Чи тобі тут не сподобалось?

– Сказати, як на душі? Я можу залишитися з тобою навіть на вулиці, під деревом. Невже ти цього ще не зрозумів? – надула я губенята та здається наразі йому було не до моєї відповіді. Хоча вона додала поштовху до винагороди за райські труди. Мій Амур трішки напружився, блиснув своїм неземним поглядом і викинув з себе гарячу хвилю, що весь цей час мужньо тримав у собі.

У п’янкій агонії оргазму він схлипував і здригався та продовжував наповнювати мене своїм багатством. Зараз Террі виглядав таким вразливим й дещо схожим на дитя, тільки дуже розпусне й чарівне.

Скоро знесилений отриманою насолодою красунчик притих та все одно залишався в мені. Здавалось у взаємній знемозі ми так зрослися, що не вийде роз’єднатись. Але ж скоро сюди повернеться Алан та й до клятої аптеки треба зайти!

– Я не хочу покидати тебе. Мені в житті не було так солодко... – тихо промовив своїм шовковим голосом ослаблий чоловік, а я доторкнулася до його красивого обличчя й попросила те, про що думала:

– Тоді залишайся в мені назавжди.

Розділ 9.

Приймати разом душ я категорично відмовилась. Виходить десь всередині ще залишалася крапля самої себе? Бо коли б ми разом зайшли до кабінки, то здійснювали нові задуми доти, поки нас звідти силоміць не випхав би другий господар бунгало.

Террі подав мені рушник і дивився так, наче бачить востаннє.