Анні Ксандр - Доля зовсім близько, Анні Ксандр

Він невдоволено фиркнув, зрозумівши, що вона казала про Діану.

— Дівчині потрібна допомога, а голова досі при мені…

— Впевнений? — запитала раптова попутниця.

— Ну як бачиш, все на місці.

— Я про допомогу, Яне. Тебе так легко обманути… Але не дозволяй цього. Ти маєш дивовижний талант бачити людей, як розкриті книги, але дав себе провести…

Коронація показово цокнула язиком і лише мигцем Ян помітив, що вона весь час не зводить з нього очей. Мимоволі його погляд спустився на оголені ноги, які вона граційно закинула одну на одну.

— Омг, Яне… — простогнала Коронація, і вже за мить замість шикарної сукні на ній був звичайний сіренький костюм та кросівки.

— Дякую, — всміхнувся чоловік.

— Не закривайся від життя через втрату батьків, — зі співчуттям та неабияким жалем сказала Коронація, накривши долонькою його руку на перемикачу передач. — Рухайся вперед, вийди з цього замкненого кола, в яке ти себе помістив…

— Це важко…

— Знаю, але доля ближче, ніж тобі здається… Ти просто відчуй… Все у твоїх руках, Яне. Від твого вибору залежить значно більше, аніж тобі здається.

Гринко уважно подивився на Коронацію, а потім й на свій під’їзд, який показався попереду.

— Ми приїхали, — мовила дівчина і, підморгнувши, вийшла з авто.

Її постать помалу віддалялася у світлі фар, а Ян все намагався зрозуміти, що вона хотіла сказати йому. Аромат в салоні зайвий раз переконав чоловіка в тому, що це не наснилося. Отже, щось таки насправді відбувалося важливе, на що він через роботу не звертав уваги… 

«Знати б ще що це?»