Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

— Просто важко це уявити я .Асоку і Мару важко відпускаю самих 

— Так і ти коли відлітав сам на місій завжди переконувався що я прядку .Хоча залишати мене на Квінлана Воса  не була найкраща ідея, — засміялася Еніка, згадуючи численні пригоди, які вона пережила з цим ексцентричним джедаєм.

— То правда, — погодився Обі-Ван, його усмішка стала ширшою. — Квінлан не завжди слідує правилам, але його серце завжди на правильному місці.

Еніка кивнула, відчуваючи теплоту в словах чоловіка. Вона знала, що їхній зв'язок була міцною, і це давало їй силу продовжувати далі, попри всі труднощі.

— Місії завжди є складними, але розуміння і підтримка один одного роблять нас сильнішими, — продовжив Обі-Ван. — Саме тому ми повинні бути обережними та водночас довіряти нашим близьким.

Еніка поглянула на Полі, яка зараз розмовляла з Лією та Люком. Вона бачила, як Полі поступово інтегрується в їхню спільноту, знаходячи своє місце серед джедаїв. Це нагадало їй про власний досвід, коли вона вперше прийшла до Ордену.

— Важливо, щоб кожен мав підтримку, коли це необхідно, — сказала Еніка, повертаючись до Обі-Вана. — Іноді це означає відпустити тих, кого ми любимо, щоб вони могли знайти свій власний шлях.

Обі-Ван кивнув, погоджуючись з її словами. Він знав, що кожен джедай має свою долю, але саме їхні зв'язки роблять їх сильнішими.

— Іноді найкращий спосіб підтримати когось — це дати їм свободу зробити власні помилки та навчитися на них, — сказав він, м'яко обіймаючи Еніку.

Вони обидва дивилися на своїх учнів, відчуваючи, що їхня місія полягає не тільки у виконанні завдань, але й у вихованні нових поколінь джедаїв, які будуть продовжувати їхню справу.

Цей момент спокою та розуміння був як ковток свіжого повітря перед наступною бурею. Вони знали, що попереду ще багато викликів, але разом вони зможуть подолати будь-які труднощі.

Їхня спільнота джедаїв була міцною, і вони були готові захищати один одного, навіть коли доля кидала їм нові випробування. І в цьому була їхня справжня сила — у єдності, підтримці та любові один до одного.

— А зараз готова до наступного раунду і зробімо це цікавіше 

— І як майстре  промовила вона обнімаючі его за шию 

— Як що виграю я то сьогодні в ночі ти дозволиш мені робити с тобою все що я захочу 

— Коханий тобі та так не потрібно вигравати, щоб отримати те, що ти хочеш, — відповіла Еніка, її голос був м'яким, але з підшарком тихої пристрасті. Вона знала, що їхні стосунки завжди були наповнені натягом між обов'язком джедая та їхніми справжніми почуттями.

Обі-Ван усміхнувся, його очі блищали від захоплення. Він обережно взяв її за руку, їхні пальці переплелися, створюючи невидимий зв'язок, що був сильнішим за будь-які слова.

— Добре, тоді зробимо цей тренувальний раунд справжнім випробуванням, — сказав він, нахиляючись ближче, щоб їхні губи майже доторкнулися.

Еніка відчула, як її серце почало битися швидше. Вона знала, що їхні тренування завжди були більше, ніж просто фізичні вправи — це було випробуванням їхньої волі, їхньої здатності бути разом, попри всі перешкоди.

Вони відійшли на кілька кроків один від одного, готуючись до тренування. Їхні погляди зустрілися, і в цю мить вони знали, що мають лише один одного.

— Готова? — запитав Обі-Ван, його голос був сповнений рішучості.

— Завжди, — відповіла Еніка, її очі блищали від впевненості.

Вони почали рухатися, їхні мечі зустрічалися у свистячих ударах, створюючи дивовижний танець світла та тіні. Кожен удар, кожен рух був випробуванням їхніх навичок, але також і вираженням їхньої любові.

Тренування тривало, вони обмінювалися ударами, кожен з них намагався здолати іншого, але водночас вони відчували, як їхні серця б'ються в унісон. Це було більше, ніж просто тренування — це був їхній спосіб бути разом, навіть коли обставини вимагали від них бути окремо. Якийсь момент. Еніка опинилась  брижатою до стінки 

— Чого ти так любиш мене до стінки притискати  кожного разу  вона деактивувала свій меч і обняла его за шию

Обі-Ван усміхнувся, його погляд став ще м'якішим. Він відчував, як тепло від її дотику поширюється по всьому тілу.

— Можливо, я просто люблю відчувати, що ти поруч, — прошепотів він, нахиляючись ближче.

Еніка відчула, як його дихання торкається її шкіри, і це викликало легкий тремор у всьому її тілі. Вона знала, що їхній зв’язок був особливим, і кожен момент, який вони проводили разом, був незабутнім.

— Ти завжди знаходиш спосіб зробити наші тренування цікавими, — сказала вона, усміхаючись і дивлячись йому в очі.

Обі-Ван кивнув, його усмішка стала ширшою. Він відпустив її руку, але його погляд залишався на ній, повний любові та пристрасті.

— Я думаю, що ти робиш це для мене, так само як і я для тебе, — відповів він, їхні губи нарешті зустрілися в ніжному поцілунку.

Поцілунок був глибоким і повним почуттів, як завжди. Вони знали, що кожен момент разом був цінним, і навіть у тренувальному залі вони могли знайти спосіб виразити свої почуття.

Цей момент був для них обох як ковток свіжого повітря після тривалого дня тренувань і обов'язків. Вони були джедаями, але також були коханцями, і це робило їхні стосунки ще більш особливими.

— Ти знаєш, що я завжди хочу бути поряд з тобою, — прошепотіла Еніка, коли їхні губи розійшлися.

Обі-Ван кивнув, його погляд був сповнений розуміння і любові.

— І я завжди буду тут для тебе, — відповів він, пригортаючи її до себе.

Вони стояли так, обійнявшись, відчуваючи тепло один одного і знаючи, що разом вони зможуть подолати будь-які труднощі, які можуть з'явитися на їхньому шляху.

— А тепер, майстре, що ти хочеш робити далі? — запитала Еніка, її голос був сповнений ігристої енергії.