Хосе Доносо - Розпутний птах ночі, Хосе Доносо

і не дає спати, — і тому, якщо цієї ночі ти не виконаєш своєї обіцянки, сраний Німаку, я клянуся, що змушу цих бабів відрізати тобі цюцюрку.

— Гаразд.

— Я чекатиму на тебе біля дверей.

— Гаразд.

— Принеси багато грошей.

— Гаразд.

Ти відчиняєш. Я завмираю на порозі. Ти даєш мені копняка й зачиняєш за мною двері, як робила це стільки разів до того. Я сам-один на вулиці, йде дощ, і я не знаю, що робити, яких вигадок наплести, щоб наступного ранку після трьох постукувань ти відчинила мені двері будинку, й поки ти їх відчинятимеш, я почав обплітати тебе вигадками, схожими на правду, я знайду якийсь бісер, намистини, кольорові горошинки, цього буде досить, я скажу тобі, що вони, наприклад, із сукні і що дехто їх прислав тобі, щоб ти могла серед них обрати найгарніші, й довкола цих горошин я почну в’язати плетиво казки, яким обплету й тебе… І ось я всередині. Всередині, я вільний. Я більше не задихаюся. Мене знову огортають лимпачеві стіни. Я скористаюся зачудованістю Ірис від моєї оповідки, щоб утекти від її жорстокості і зникнути в цьому незмірному будинку. Вам здається, ніби ви пізнали його цілком. Та ви помиляєтеся. Ніколи не бракуватиме кутків, невідкритих скринь, непорушних тіней, які вам треба буде промацувати і дорогу до яких знаю лиш я, і від яких неможливо повернутися назад, присягаюся, цього разу ви мене не знайдете, спробуйте-но лишень. Або ви знайдете мене тоді, коли я вам це дозволю, коли щось почне рости всередині мене, ніби роги в равлика, і я відчую гостру потребу в старих і тобі, щоб ви знайшли мене, обмотали бинтами і знову згорнули в конверт: так я вкотре зіграю свою роль обмотаної ганчір’ям ляльки, яка служить розвагою одній з особистостей доньки в’язня… І стану чекати нової години, коли ти знову пожбуриш мене в безодню вулиці.

21

Валізи, ящики, розсувні драбини, мішки… гори мішків, серед яких я ховаюся, плуг, який невідомо як тут опинився, крісло, п’єдестал, — ходи сюди, Німенький, рій переслідує мене аж до цієї комори, виходь, виходь, не бійся, ми зараз не граємося з тобою, бо ж лише наших ігор ти боїшся, виходь, матінка Беніта нас по тебе послала, їй треба з тобою поговорити. Я підводжуся, я знову Німенький, або принаймні те, що від нього залишилося — а це щоразу менше й менше, — що нам робити з цим чоловіком, у якого таке хворе обличчя, — каже матінка Беніта, — він хиріє з кожним днем, щодня стає усе меншим, але вас вона відіслала по мене, щоб я прийшов до головних дверей і почув новину про те, що сьогодні зі Швейцарії надійшла телеграма, і вона хоче, щоб я теж її прочитав. Коли я зустрів її, вона сиділа, склавши руки на фартуху, поруч із нею, на лавці біля телефонної кімнати лежав папірець. Вдоволене бурмотіння старих, які сходилися, щоб поділитися новиною, гучнішало, поки я читав телеграму: Обітниця бідності змушує мене прожити останні дні мого життя в будинку КОМА який належить мені КРАПКА Закликаю вас знайти початкове подвір’я КОМА де жила блаженна КОМА і підготувати мені там келію і ванну кімнату КРАПКА Чекайте листа зі вказівками КРАПКА 3 любов’ю КОМА Інес Аскойтіа.

Ви довго говорите телефоном з місіа Ракель, тому що ви ніколи не наважуєтеся й ніколи не наважувалися говорити з доном Херонімо, як вам із ним говорити, якщо він не знає ні вас, ні будинку, ні нас. Місіа Ракель каже, що, звісно, ви маєте цілковиту слушність, що не говорите з Херонімо, я знаю Інес як облуплену, обітниця бідності з її-то забаганками, хіба я не казала вам раніше, матінко Беніто, що Інес розлютиться через те, що Херонімо передав будинок архієпископату, і що вона ще помститься… і ось вам її помста, Інес ніколи не мститься відверто, тим паче Херонімо, неможливо помститися йому просто в обличчя, бо він ніколи не повертається до тебе обличчям, так наче в нього того обличчя й нема, або він занадто високий і жіночому голосу до нього не долетіти, тож Інес помститься тим, що буде жити в цьому будинку, бо вона знає: якщо вона тут оселиться, архієпископ ніколи не наважиться його торкнутися, доки вона в ньому мешкає, незалежно від усіх їхніх махінацій і переданих комусь капеланій, Інес не вірить у казочки, матінко Беніто, зараз вона, певне, розлючена, тому що її справа з беатифікацією провалилася, хоча ми й так знали, що вона провалиться, але вона не звертала на нас уваги, хоч би як Херонімо й усі решта з неї глузували, і певна річ, тепер вона оселиться тут, адже так архієпископ не наважиться торкнутися й черепички на даху цього будинку, якщо він намагатиметься щось зробити, вона перепише свій заповіт, у якому наразі все має перейти архієпископату чи комусь іншому, скажімо, Товариству захисту тварин, чи ще комусь, тож архієпископ не наважиться ризикнути статками Аскойтіа, уявіть, якого копняка вона дала Асокару, Херонімо краще нічого не повідомляти телефоном, матінко Беніто, хай це стане для нього несподіванкою, послухайте, матінко, краще поклейте шпалери в келії Інес, бо Інес ненавидить стіни без шпалер, каже, що тоді вони вогкі, а це недобре для кісток, якщо хочете, я допоможу вам вибрати шпалери, я знаю її смаки, крім того, на вулиці Сан-Ісидро є фабрика, яка робить гарненькі й недорогі шпалери, й оскільки найкраще такі справи вирішувати в родинному колі, місіа Ракель відправила чоловіка своєї онуки Малу, молодого архітектора з елегантною довгою шевелюрою й рябими вельветовими джинсами, щоб той, як він сам висловився, порозгадував загадки лабіринтів цих подвір’їв — як же так сталося, що не збереглося жодного архівного запису, який би допоміг нам визначити датування тих чи інших прибудов, попри те, що це все виглядало суцільною мішаниною без жодного архітектурного інтересу, те, що на перший погляд здавалося єдністю, було звичайнісінькою недбалістю, звісно ж, місіа Ракель не знає про що говорить, коли каже, що це нечувано, що уряд витрачає гроші на стільки дурниць, але ніяк не візьметься до справи й не врятує одну з небагатьох старовинних будівель, які в нас залишилися, не можна сказати, що ця будівля старовинна, матінко, вона радше підстаркувата, не більше, звісно, якщо нам щось і вдасться оцінити більш-менш точно, то це те, що найстарішим подвір’ям у цьому домі є подвір’я, яке ви називаєте «подвір’ям із пальмою», гляньте лише на повну відсутність орнаментів на кам’яних лавах, які