Тетяна Гуркало - Свято Червоної Косинки, Тетяна Гуркало

Для паски треба підготувати іншу пастку

Можливо орчанки в Дарці було більше, ніж вона вважала. А може то був прояв інтуїції. Чи магія щось знала і якось так вплинула. Тому що Дарка погодилась. Насамперед поговорити і придумати план.

Говорити довелося в досить затишній пивній в маленькому підвальчику. Якщо не знати, навіть не здогадаєшся, що вона там є. А вдома залишилася записка з описанням того куди і з ким Дарка пішла. І дівчина дуже сподівалася, що цю записку ніхто не знайде занадто рано. А то родичі ж усе місто на вуха поставлять.

В підвальчику пахло пивом, спеціями, ліками і сіном. Чому сіном, дівчина не  розуміла. Під ноги суху траву тут не кидали. Зі стелі ніяких віників не звисало. А ось з ліками було все зрозуміло. За лікаря в досить дивній компанії орка, котрого звали Вирщ, був чи то ельф-напівкровка, чи хтось іще більш екзотичний. Дивний він якийсь був. Та й зависокий для ельфа, майже такого ж зросту, як сама Дарка. А іще погляд, наче наскрізь бачить. І в глибині очей щось страшне. І ось цей тип взявся лікувати постраждалого від кочерги занадто веселого рудого хлопця. Те, що він занадто веселий і завжди через це страждає, Дарці сказав все той же лікар. І лікував він не лише ліками, а й магією. Тихо лаючись собі під носа на дурнів, котрі завжди кудись пику підставляють. І дівчат своїми несподіваними стрибками з кущів лякають.

Окрім цього лікаря (Дарці навіть здалося, що насправді він командир Вирща, а не навпаки) в компанії найманців було четверо людей, з рудим постраждалим і тим типом, який отримав удар в живіт разом. Іще один орк, навіть вищий і страшніший за Вирща, але чомусь обізваний добряком. Ще два напівельфа, як на підбір, один темний, другий світлий. Обидва намагалися з Даркою загравати і веселити її. І низенький (дуже низенький) уродженець з якихось далеких островів. Він був вухастий, коротконогий і широкий. І весь такий, наче з каменю вирізаний. Цей тип у компанії був за повара і мага-погодника. З другого звання найманці чомусь хихикали. А іще у нього була залізна палиця, майже у весь його зріст, якась занадто казкова на вигляд.

В цілому, дуже дивна компанія. А іще, як на найманців, занадто ввічлива.

Дарці розповіли, що Вирщ, по молодості і наївності, банально був винен гільдії найманців гроші. За те, що вони колись шукали йому замовлення. Поганенькі, як там прийнято для новачків. І, теж як прийнято, забули сказати, що він не все за ці послуги віддав. І це йому ще пощастило. А то бували випадки, вони і за лікування майже таємно платили, і штрафи за бійки виплачували, а потім нещасним найманцям, які з цією конторою зв’язалися, був великий сюрприз.

В цьому випадку борг було простіше віддати, ніж сперечатися, а тим більш, судитися. Але Вирщ все одно образився, і хотів зробити гільдії великий сюрприз. Декілька сюрпризів. Віддати борги, але так, щоб мудреці з гільдії більше до нього не лізли і взагалі плювалися при згадці його імені. А для цього був потрібен план. І тямуща дівчина Дарка насамперед.

— Значить, воно подіє, але завдяки протиотруті дуже слабо і мені доведеться придурюватися…

— Воно змушує вірити. В деяких випадках навіть захоплюватися і дуже хотіти допомогти. Як розумієш, ця гидота заборонена, але кого це зупиняло, — пояснив лікар, котрий якраз вправив щелепу постраждалого на місце і з сумнівом дивився на результат. Здається, він не був упевнений, що це взагалі треба було робити.

— Добре, — сказала Дарка, роздивившись пляшечку з протиотрутою. — Я повинна дивитися радісними очима і охоче робити все, що скажуть. Добре. А як я зрозумію, що мені робити з пасткою?

Вавч покривися.

Хтось хихикнув і ляснув в долоні.

— Це ж темні ельфи, — задумливо посміхнувся лікар. — Яку магію вони найбільше люблять?

— Ілюзії, — не думаючи відповіла Дарка. Про ці ілюзії вона постійно чула.

— А як можна влаштувати пастку, маючи занадто хороші ілюзії?

— Та як завгодно.

— А що ти знаєш про те, як ілюзії знімають?

Дарка знизала плечима і лікар кивнув.

— Вирщ, як я й думав, твої натяки між ділом — дурня. Дівчина била ворогів і їй було не до уловлювання найтонших нюансів. Так що неси книжку. Нехай дівчина почитає казки.

Орк голосно хмикнув, але сперечатися не став. Пішов в куток, де були звалені в купу якісь торби. Трохи там пошурхотів, а потім приніс книжку. З казками. Дитячими, судячи з яскравих ілюстрацій.

— Третя з кінця, — сказав орк з огидою. Чимось йому яскрава книжка не подобалася. — Читай швидко, можливо твій чоловік уже йде в пастку. Та й нам запізнюватися не можна. Інакше всі наші плани…

І він сердито махнув рукою.

Дарка тільки кивнула.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно