Джонатан Свіфт - Пригоди Гулівера, Джонатан Свіфт

заборонений усім іноземцям, крім китайців та голландців, за умови, що останні не виконуватимуть відверто християнських обрядів. Голландцям було відведено невелику територію поблизу Нагасакі.

185 - Ієдо - тепер Токіо.

186 - Цю процедуру було введено в Японії на початку XVII ст. як спосіб викрити тих, хто навернувся до християнства. Тих, хто відмовлявся це робити, катували й страчували. Про те, що топтати розп’яття пропонувалося і голландцям, відомостей немає.

187 - Тенеріфе - найбільший з Канарських островів біля західного берега Африки, недалеко від узбережжя Марокко.

188 - Кампеші - бухта в південній частині Мексиканської затоки.

189 - Барбадос - острів у південно-східній частині Атлантичного океану.

190 - Підвітряні острови - північна група Антільських островів.

191 - Помилка: травоїдні, в тому числі й коні, люблять сіль.

192 - Карл V (1500 - 1568) - німецький імператор, якому приписано слова про те, що до бога він найохочіше звертався б іспанською мовою, до коханки - італійською, а до коня - німецькою.

193 - Мається на увазі так звана «Славна революція» (1688), внаслідок якої голландський принц Оранський став 1689 р. королем Англії Вільгельмом III, та війна за іспанську спадщину (1701 - 1713), що її Англія, Голландія та Австрія вели проти Франції за часів як Вільгельма III, так і королеви Анни.

194 - Тут і до кінця абзаца сатира на релігійні війни між католиками і протестантами та на їхні зовнішні приводи, які зводилися до різного характеру церковних обрядів чи різного тлумачення священного писання. Ці релігійні чвари Свіфт не раз різко засуджував.

195 - Натяк на Георга І, котрий, як і його родичі - німецькі князі, силоміць вербував своїх підданих у солдати і продавав їх у найми до різних країн. Це місце було випущене першим видавцем книги.

196 - Звідси й до кінця розділу в першому виданні Мотт дещо пом’якшив текст, що викликало протест Свіфта.

197 - У перших двох виданнях було пом’якшено сатиричний зміст цього абзаца.

198 - У перших двох виданнях цей абзац було випущено.

199 - Тут викладено ідеї просвітительської філософії XVIII ст.

200 - Тут і далі викладаються педагогічні ідеї доби Просвітительства.

201 - Свіфт набагато випереджає педагогічні думки свого часу.

202 - Пародія на давньогрецькі міфи про виникнення потвори Тіфона (з багна) та богині кохання Афродіти (з піни морської).

203 - Цифри двох років ставилися для того, щоб уникнути плутанини в датах між 1 січня та 24 березня, бо в той час початком нового року в Англії вважалося 15 березня.

204 - Очевидно, неточність; правильно буде «південно-західного», як сказано вище.

205 - Герман Молль (? - 1732) - голландський картограф, оселився в Лондоні 1698 р.

206 - Текст звідси і до слів «вирішив тоді, що все це вигадка» друкувався лише в перших виданнях «Мандрів». Досі його немає в англо-американських виданнях (напр., у серії «Пенгуїн», 1977). В російських радянських виданнях його винесено в примітки. В українських повоєнних виданнях, як і в цьому, друкується в основному тексті.

207 - Гуллівера могли засудити як єретика за розповідь про тварин, наділених розумом, та людей, позбавлених його, або ж за дружбу з кіньми, які могли бути лише чаклунами.

208 - Гуллівер повернувся до Англії 1715 р. Отже, йдеться про 1720 р., який і вважається початком роботи Свіфта над книгою.

209 - Так в Англії зветься міністр юстиції.

210 - Коли доля й зробила Сінона нещасним, то зробити його брехуном і безчесним вона не зможе (лат.).

211 - Цитату взято 8 поеми римського поета Публія Вергілія Марона (70 - 19 до н. е.) «Енеїда» (11, 79).

212 - Іспанський завойовник Ернан Кортес (1485 - 1547) підкорив Мексіку за два з половиною роки (1519 - 1521).

213 - Хвицає, бувши завжди напоготові (лат.).

214 - Латинську цитату, яка характеризує Августа, взято із збірки віршів римського поета Квінта Горація Флакка (65 - 8 до н. е.) «Сатири» (11, 1, 20).

215 - Іронія Свіфта: у XVIII ст. до англійських колоній, які тоді називали «провінціями», висилали злочинців.

216 - Звідси і до кінця абзаца текст, починаючи з третього видання (1735), випускався як образливий для національної гідності англійців. Лише у виданні Р. Денніса (1922) його було надруковано в примітках.