Мирко Пашок - Карнавал у Марокко

хліб з котлетою. Юшка була смачна. Він чув жахливі речі про тюремну юшку, але ця була смачна. Котлета теж. І постіль була цілком пристойна, чиста, без блощиць і вошей. Все тут було добре…

Тільки б прийшов Лукас! Йому страшенно не пощастило…

Вночі Ота ворочався з боку на бік і намагався не думати про те, як йому, сердезі, не пощастило. «Так, це нещастя, але, на жаль, таке в житті ще трапляється. Я попав під звичайну облаву, і в цьому нема нічого дивного. Таке буває. Щось подібне сталося з поляком Янушем у Франції. Той теж попав під облаву, і в нього не було паспорта. А я маю паспорт!

Зате у Януша не знайшли гашишу!..

Та все це з'ясується, тільки-но прийде пан Лукас. Мабуть, йому в кав'ярні сказали, що мене забрала поліція, і він злякався. Або поїхав попередити Сі Омара. Це теж можливо. Сі Омар його друг, а в такій ситуації біжать насамперед до друзів; «Чим це ти тут займаєшся, дурню? Ану мерщій ховай усе, знищуй сліди! За хвилину сюди прийдуть з обшуком…»

Боже, якщо Лукас це справді зробить, що буде зі мною? Як я доведу, що взяв цю гидоту в Сі Омара, коли там нічого не знайдуть? Звичайно, Лукас підтвердить, що я ждав його, що ми тільки хотіли разом перевірити…

Ні! Лукас нічого не підтвердить! Якщо він попередив Сі Омара, то не поверне так швидко на 180 градусів і не зрадить його. Не скаже: «Так, Базіль надав мене з гашишем із Сі Омарової фабрики, ми хотіли дати його на аналіз…» Він ніколи цього не зробить!»

У цю хвилину Ота вперше відчув справжній страх. Щоб не збожеволіти, він мусив знов і знов повторювати собі, що Лукас не поїхав до Сі Омара, щоб застерегти його, побоявся встрявати в цю халепу.

«Адже він не такий дурний і захоче вибратися з цього, як і я!

Зрештою Сі Омара немає дома, а щоб заховати стільки товару, потрібен час.

Слава богу, що Сі Омара немає дома. І що Мустафа поїхав кудись вантажним автомобілем».

Ота трохи заспокоївся. Ця неприємна історія скінчиться погано хіба для Сі Омара. Аби тільки швидше прийшов Лукас!..

На другий день по обіді йото знову привели на допит. Комісар сидів за столом. По кокарді Маріанни знову повзала муха, а під Маріанною сидів пан Лукас.

Ота зрадів:

— Нарешті!..

— Тихо! — гримнув на нього комісар.

Пан Лукас, який, посміхаючись, підвівся, знову сів і по-змовницькому приклав палець до уст.

— Сядьте, — наказав комісар Оті. — Отже, ви запевняєте, що ви грек Васіліс Патрідіс, народилися тоді-то й тоді-то, там-то й там-то. Як випливає з вашого закордонного паспорта, ви проживали в Греції до кінця тисяча дев'ятсот двадцять п'ятого року. Це правда?

— Так.

— Гаразд, — кивнув головою комісар і повернувся до гіпсової Маріанни. — Мосьє Лукас, будьте ласкаві, скажіть що-небудь цьому чоловікові.

— Охоче, — посміхнувся пан Лукас і щось забелькотів.

Ота, нічого не розуміючи, подивився на нього.

— Повторіть, будь ласка, пане Лукас, — зажадав комісар.

Пан Лукас знову щось забелькотів. Ота збентежено озирнувся.

— Що це за гра? — вигукнув він.

— Це не гра, — відповів комісар. — Пан Лукас корінний грек, — адже так, мосьє Лукас? — і виявив бажання перевірити вас, чи ви хоч трохи розумієте по-грецькому. У нас є серйозна підозра, що ваш закордонний паспорт фальшивий. Далі, будь ласка, мосьє Лукас.

Пан Лукас забелькотів утретє.

— Я ждав його! — вигукнув Ота. — Він запросив мене сюди, і я приїхав!

— Годі, — спокійно урвав Оту комісар і глянув на гіпсову Маріанну. — Він правильно перекладає, мосьє Лукас?

Пан Лукас похитав головою.

— Ні. Мені дуже жаль, але…

— Це обман! — вигукнув Ота у відчаї. — Все це підлий обман!

— Цс! — пан Лукас підняв палець і сказав щось по-грецькому.

— Ні, я не мовчатиму! Це ви мене сюди покликали! Ви знаєте, як усе було насправді! Я прийшов до вас…

— Замовкніть! — Комісар грюкнув кулаком по столу. — Отже, цей чоловік не грек, мосьє Лукас?

Пан Лукас знизав плечима:

— Він зовсім не розуміє по-грецькому.

— Виходить, паспорт його фальшивий?

Пан Лукас погладив свої руки:

— Вибачте, але висновки я полишаю зробити вам.

— Що ви на це скажете? — звернувся комісар до Оти.

— Тільки одне, — витиснув він із себе. — Я справді не грек. Цей паспорт фальшивий, і його мені дав Сі Омар.

— Маєте свідків?

— О боже, хіба в таких випадках беруть свідків?!

— Гм. — Комісар устав і вклонився в бік Маріанни. — Дякую, мосьє Лукас. Ви зробили нам велику послугу. Більше я вас не затримуватиму.

— Я справді поспішаю, — кивнув головою пан Лукас.

— Стійте! — вигукнув Ота і рвонувся до нього, але його схопили двоє жандармів.

— До побачення, — квапливо вклонився пан Лукас. І пішов до дверей. Порівнявшися з Отою, легенько закліпав очима.

— Тварюка! Cochon! — вилаявся Ота.

— Прошу без образ! Тихо! — гримнув комісар. — Тримайте його! А тепер підсумуємо: ви особа, яка контрабандно торгує дурманним зіллям і, скориставшися фальшивими документами, втерлася в довір'я до Сі Омара Тазі. Ваше справжнє ім'я мене поки що не цікавить. Ми до нього ще повернемось. А зараз мова йде про важливіші речі: де ви взяли гашиш і кому його везете? Будете говорити чи ні?

— Буду, — важко відповів Ота. — Я вже вам сказав, що взяв гашиш на фабриці Сі Омара. І мав передати його панові Лукасу. Це його я ждав у кав'ярні… — Він помітив у комісарових очах недовірливий блиск. — Ви мені не вірите?!

— Ну що ви! Ми почули од вас щиру правду! І навіть не одну, а дві, — посміхнувся комісар. — Пана Лукаса ви справді ждали, він сам це нам підтвердив. Ви запропонували йому гашиш, отож він домовився з вами про зустріч і повідомив нас. Це одна правда. А тепер друга. У Сі Омара справді були великі запаси гашишу, але тільки в вашій кімнаті. Ви заховали його в матраці — щонайменше двадцять кілограмів — вам на ньому, певно, було твердо спати, га? Більш ніде нічого ми не знайшли, хоч скрізь ретельно обшукали, можете мені повірити. Ну, що ви на це скажете?

В Оти все попливло перед очима. Це було жахливо. Він важко звів дух.

— Ну то що, скажете нарешті, від кого у вас цей товар? Ота мовчав. Це було гірше, ніж жахливо. Це була катастрофа.

— Як знаєте, — посміхнувся комісар. — Ідіть і поміркуйте. Але якщо ви сподіваєтесь, що я не витягну з вас правду, то ви небачений оптиміст!

Оту повели до дверей. Муха злетіла з гіпсової кокарди на