Ренделі Фрейкс - Термінатор

й обережно витягла протиударний пристрій, потім залізла глибше в черепну коробку кіборга. Обережно від’єднала вушко основи від ЦП і витягла його з панельки.

Термінатор побачив спалах статичної електрики і… вимкнувся.

Джон із Сарою роздивлялися витягнену деталь. Червонясто-коричневий керамічний прямокутник з конектором та муфточкою на кінці. За розміром і формою нагадував кісточку доміно. При ретельнішому огляді виявилося, що він немовби складений з малесеньких кубиків, ідентичних тому розбитому, що зберігався в сейфі «Кібердайн Системз». Перед ними був мозок Термінатора.

Джон обійшов Термінатора навкруги й подивився на його обличчя. Воно було нерухоме. Груди не здіймалися. Очі розплющені.

Мертвий.

Джон підняв його велику руку. Сервомеханізми, які він змусив виконати звичні рухи, видали сумний стогін. Немов підняв руку закляклого трупа. Хлопчик спробував опустити цю важку руку, але вона так і лишилася піднятою.

Джон раптом зрозумів, що ще нікому не доводилося бачити жодного термінатора таким безпорадним. Вони могли розібрати цю машину-людину на частини, перетворивши на окремі складові компоненти, тобто на купу мотлоху. Термінатор дозволив їм витягти свій мозок і тим самим цілком вивести себе з ладу. Це свідчило про те, що він їм безмежно довіряє.

Утім, сумнівався Джон, чи можуть машини довіряти? Сара вивчала кристал ЦП при світлі лампи.

— Бачиш контактний перемикач? — запитав Джон.

Вона не звернула на Джонові слова жодної уваги, холодно оглянула Термінатора, потім знову почала вивчати кристал. І хоч Термінатора і так уже було виведено з ладу, почуття Сари виявилися настільки сильними і нестримними, що не встиг Джон чогось зрозуміти, як вона поклала кристал на верстат і схопила кувалду. Тільки коли мати замахнулася, Джон зрозумів її наміри. Він кинувся до Сари.

— Ні!!!

Накрив кристал рукою. Тільки це могло її зупинити! Сара ледь не розтрощила йому пальці.

— Не заважай, Джоне!

— Ні! Не вбивай його!

— Він же річ, Джоне. Він не людина!

— Нехай річ! Але він нам потрібний!

Джон так і не прибрав руку.

— Нам буде краще без нього.

— Але ж він — єдиний наш доказ про майбутнє… Про майбутню війну і все інше!

Сара завагалася. Хлопчик має рацію. Але вона все ще відчувала відразу до речі, схожої на ту, яка вбила Кайла Різа.

— Я не довіряю йому! їх майже неможливо вбити. Повір мені, Джоне, мені це відомо. Нам більше не випаде такої нагоди!

— Послухай, мамо, якщо мені насправді судилося стати колись цим самим лідером, тобі б варто хоч іноді дослухатися до моїх ідей. Якщо навіть ти не будеш слухатися, кому я буду потрібен?..

Він виграв. Сара відчула гордість за сина. Джон зрозумів, що в його стосунках з матір’ю настав перелом. Побачив це в її очах. Скільки років зі шкіри пнувся, щоб відповідати образу, який вона сама створила, але ще жодного разу йому навіть це вдалося просто їй догодити. І ось зараз хлопчик зрозумів, що влада відтепер переходить до нього. У Сариному погляді з’явилися ніяковість і невпевненість, яких Джон до цього не помічав. І причиною всього був він. Сара зрозуміла, що істина за сином. Джон поволі забрав руку з кристала і зробив крок назад. Нехай сама вирішує.

Так Джон подолав ще одну сходинку на шляху до своєї майбутньої слави.

Сара все ще була розлючена. Розум підказував їй: кинь кувалду. Серце говорило: розбий кристал, вдар по ньому. І вона вдарила. Тільки в кількох дюймах від ЦП.

— Що ж, нехай буде по-твоєму! — тільки й сказала вона.

Джон схопив мікросхему й уважно її вивчив, як дитина, наморщивши чоло. Він знайшов те, що шукав. Узяв шпильку, переключив ледь помітний перемикач, поставив ЦП на позицію «писати». Скривившись від огиди, обережно засунув пластинчасту схему назад в отвір на заляпаній кров’ю черепній коробці Термінатора.

Кіборг повернувся до життя з новим спалахом статичної електрики в нескінченній за часом пітьмі. Для Термінатора це виявилося усього лише короткочасною перешкодою-імпульсом: його загальна свідомість не згасла. Він бачив на екрані цифрові зображення Сари й Джона за своєю спиною. Самосканування не визначило жодного ушкодження. Усі системи функціонували нормально. Хіба що годинниковий механізм показував, що робота зайняла в них часу більше, ніж потрібно.

— У вас виникла якась проблема? — запитав Термінатор.

Джон невпевнено подивився на Сару і всміхнувся кіборгу.

— Жодних проблем. Усе гаразд!

Сара сиділа в темряві, схрестивши по-турецьки ноги й обперши спину на стіну. У неї на колінах лежав кольт. Сара дивилася на сина, який міцно спав на задньому сидінні шпитальної машини.

Глибина дитячого сну невимірна. Усі жахіття минулого дня перетворилися на слухняних чудовиськ або ж обернулися на кумедні пригоди. Їй ще ніколи так сильно не кортіло виспатися. Стогнало все тіло, у суглоби, здавалося, насипали піску. Їй би добряче попоїсти і поспати годин із двадцять без жодних сновидінь.

Проте Сарині очі були широко розплющені.

З ними Термінатор.

Він мовчки стояв біля вікна, освітлений місячним сяйвом, і вдивлявся в темряву ночі. Нерухомий, немов манекен. Лише очі рухаються, спостерігаючи за випадковими машинами.

Відданий вартовий-машина.

Тепер його видно краще. І взагалі — в кімнаті стало світліше. Напевно, до заправки під’їхала машина. Сара випросталася, рука стиснула кольт. Але враз розслабилася. Це настав ранок. «Напевно, я задрімала, — перелякано думала Сара. — А цей чортів робот так і застиг у тій самій позі. Доки я спала, він міг зробити усе, що завгодно!»

Сара дарма картала себе. Вона задрімала від нервового виснаження, але її мозок було налаштовано на тривогу. Варто було б Термінаторові поворухнутися, і вона б почула. І що далі?..

Вона ледве підвелася. Нестерпно боліло плече. Так, це тижні на два, а сили танули. Сара пошкандибала до Джона і труснула його за плече.

Джон розплющив очі й побачив у досвітньому напівмороку схилене над ним обличчя матері. Він усміхнувся від щастя, але відразу побачив, яка мати змучена. Усмішка згасла, обличчя Джона стало суворим.

— Світає. Час вирушати, — так само спокійно, як Термінатор, сказала Сара.

Джон і кіборг пройшли до старенького мікроавтобуса «шевроле», що стояв за гаражем. Сонце лише починало свою подорож безхмарним небом. Повітря було чистим і свіжим, волосся й одяг тріпало сильним вітром. Десь зовсім близько шаленіла буря. День обіцяв бути довгим і спекотним.

Авто виявилося замкненим. Термінатор кулаком розбив бічне скло і відчинив дверцята. Сіли до машини. Термінатор одним ударом розколов кермову колонку та кінчиками пальців з’єднав механізм запалювання. Коли Джон потягся до козирка від сонця, двигун уже працював. Джон опустив козирка, і йому на коліна впала зв’язка ключів. Він посміхнувся і помахав ними в Термінатора