Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Гумор » Африка, сни 📚 - Українською
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Африка, сни" автора Олександр Сергійович Подерв'янський. Жанр книги: Гумор.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 88 89 90 ... 93
Перейти на сторінку:
Матильда зашипела и попыталась впиться Гале зубами в горло.

— Ой, мамо, хто вам такий мейк-ап зробив? – спросила Галя, отодвигаясь. Желтоглазая и позеленевшая Матильда, охуев от вопроса, достала зеркало... и тут ворон Вася спикировал и насрал ей на голову. Магараджа взмахнул ятаганом…

— Хвилинку, сер, – сказал оябун, – не можна псувати дорогоцінний клинок кров’ю відьми. Ви ніколи не зможете його відчистити.

— Містер оябун має рацію, – сказал Чарльз, – дядько Спенсер, який втік до горил Конго від тітки Джейн, завжди казав нам з кузеном Джорджем, що всі жінки – відьми.

— Крім однієї, – сказал оябун магарадже, – вашої доньки, сер, – и он указал на Галю.

— Парваті, – сказал магараджа.

Стон Хуямы раздался из-под обломков. Хуяма поднялся из праха, сжимая руками пах.

— Якщо ваша донька не відьма, сер, то я більше не самурай, – сказал он хмуро.

— Що таке? – нахмурился магараджа.

— Я ніколи не забуду цього удару, міс Галя-сан, – сказал Хуяма с церемонным поклоном. – Жоден чоловік, якщо він не демон, і жодна жінка, якщо вона не відьма, не спроможні на таке.

И тут Галя подошла к Хуяме, дунула ему на пах и поцеловала в щеку, и железный самурай пошатнулся.

— Хуяма хароший хлопчик, – сказал ворон Вася.

— Парваті, – прохрипел магараджа.

— Батьку? – сказала Галя. – То це правда? Все, що казала ця дурна ворона, – правда? Батьку?

Она подошла к отцу и ощупала его руками.

— Які ви красиві, батьку, – сказала она просто.

— Лакшмі, – прошептал магараджа, и одинокая слеза шустро побежала по щеке в бороду.

— Вдивляючись в уста як кличуть

В розсміяних ночей огні,

Різблять у пам’яті обличчя

Щоб перелить його в пісні, – сказал Лифанчук.

— Таємні тіні – квіти ночі –

Це душі білених дерев

До місяця летіти хочуть,

Та вітер їх не забере, – продолжил оябун строки любимого поэта. – То ви знаєтесь на поезії, містер Лі? Китайська розвідка вивчає вірші Антонича?

Лифанчук ухмыльнулся и развeл руками.

— Врешті-решт, це ми, китайці, навчили поезії вас, японців, – сказал Лифанчук.

— Між іншим, моє прізвище Куриленко, – сказал оябун, – Грицько Куриленко...

И оябун улыбнулся обаятельно, показав первоклассные зубы.

Дебил протянул Гале обезьянку-амулет.

— Це не ви загубили, принцесо? – подобострастно сказал он.

— Ой, – сказала Галя, – и цапнула себя за шею. – Вітасік, і ти тут? – Она взяла амулет и положила в карман.

Витасик ухмыльнулся скромно.

156. ИНТ. КРАМАРЕНКИ. СЕЛЬМАГ. ВЕЧЕР.

— Дурдом, – сказала Галя. – Дурдом та й годі.

Это мы увидели на экране телевизора. Борис Петрович, Саша Газ, Жора Сексмашин и продавщица Света пялились в ящик. Света сладко плакала, Борис Петрович вытирал украдкой набежавшую скупую слезу, Саша Газ плюнул в стакан с остатками сока и выбросил пакет на улицу в открытую дверь.

— Налий, Жорка, – сказал он, – Блядь, чуть вампірами не стали!

Жора Секмашин разлил водку в гранeные стаканы. И подытожил метко:

— За ето і вип’єм! А ти чого плачеш, дура? – спросил Жора у Светы.

— Мущіни... Шо ви вопщє понімаєте? – сказала зарeваная Света.

157. ИНТ. ОТЕЛЬ «ХАЯТТ». ХОЛЛ. ДЕНЬ.

Магараджа курил сигару в холле киевского отеля «Хаятт» среди пальм, рододендронов и роз. Запотевшее шампанское торчало из ведерка со льдом. Лифанчук и оябун показались в дверях. Лифанчук был одет в традиционный китайский костюм: куртка со стойкой, на шнурах и широкие штаны. Стойку и грудь китайской куртки украшала украинская вышивка. На оябуне были традиционные хакама с крылаткой-безрукавкой хаори. Под хаори виднелась белая вышитая украинская сорочка. Оба были при оружии: у оябуна – катана и вакидзаси, у Лифанчука – сабля «дао». Оба были перевязаны украинскими рушниками через плечо.

— У вас дичина, у нас мисливець-князь, – бубнил оябун, – ішли ми по бору, до вашого двору, шукали куницю – красну дівицю. Чи не до вас забігла?

— Що це? – заинтересовался магараджа. – Театр «Кабукі»? Як це називається?

— Це називається – ми сватаємо вашу дочку, сер, – сказал оябун, переходя на английский, – а ми з містером Лі – свати.

— І хто претендент? – спросил магараджа, нахмурившись.

— Ваша дочка, сер, – сказал оябун, несколько волнуясь, – вчора трохи зачепила своєю ніжкою Сабуро Хуяму, так що він і досі не може цього забути. Вперше непереможного Сабуро збила з ніг жінка. Тепер за нашим законом він має зробити собі сеппуку. Якщо тільки…

— Що?! – спросил магараджа грозно.

— Якщо вони поберуться з вашою дочкою, йому не треба буде цього робити.

— Чому? – спросил магараджа.

— За законами цієї країни дружина може гамселити чоловіка, коли і як їй заманеться, і це не є для чоловіка ганьбою. Хуяма – мій найкращий самурай, мені шкода було б його втрачати, – сказал оябун кротко.

— А він кохає її? – спросил магараджа.

— Він зовсім втратив розум, сер, – сказал оябун, – він сказав, що якщо ви йому відмовите, сеппуку буде для нього радістю.

— Це шантаж, – сказал магараджа. – Моя дочка богиня. Ви хочете, щоби я віддав свою дочку за простого самурая?

— Ваша Галя, конєшно, балувана, – сказал оябун, – але і Хуяма не простий самурай. Його рід відомий в Японії. Його предки були князями – васалами клану Такеда.

— Парваті! – позвал магараджа.

Галя вошла, одетая в роскошное сари, обвешанная украшениями и с браминским кружком на лбу.

— Батьку, – сказала Галя.

— Ти знаєш цих джентльменів, – сказал магараджа, – вони прийшли тебе сватати.

— Вас прислав Сабуро? – спросила Галя, улыбаясь.

— Так, – сказал оябун. – Він кохає вас шалено, Ваша Високість. І ще він сказав, що не може забути вашого удару, міс.

— «Стрибок горобця» – так це називається, – скромно сказал Лифанчук.

— Бідний Сабуро, – сказала Галя. – Яка я була дурна.

— Ви все зробили правильно, – сказал Лифанчук. – Для мене честь мати таку ученицю.

— Ти богиня, – сказал магараджа, – я вже не кажу про те, що ти моя дочка. Ти могла б підшукати собі…

— Бога? – спросила Галя. – І скільки, по-вашому, я буду на нього чекати? Ви ж самі казали, батьку, що така, як я, з’являється раз на десять тисяч років. Всі дівчата повиходять заміж, а я буду дівувати і чекати на бога, як дурна? Таку долю ви приготували, батьку, своїй коханій донечці?

Она говорила это, взявшись руками за бока, как Одарка в опере «Запорожец за Дунаем». Магараджа не ожидал такого напора.

— Ти хоч кохаєш його? – спросил он.

— Сабуро ризикував життям, щоб врятувати мене, – сказала Галя. – Я хотіла б мати такого чоловіка.

— Але ж кохання… – трепыхался магараджа.

— Мовчіть, батьку, – сказала Галя грозно. – Що ви в тому тямите? І взагалі, розвели тут бардак – куди не ступиш, кругом ці ваші гурії, шкода, що мами нема, вона б вам показала!

Магараджа съежился от этих упреков. Он вобрал голову в плечи и рассеянно стряхивал пепел от сигары в шампанское.

— Українська дівчина, – шeпотом сказал Лифанчук оябуну. – Вона така ж Парваті, як ви японець, містер Куриленко.

Оябун усмехнулся.

— Батьку, – сказала Галя, – що ви розсілися? Стеліть рушники, запрошуйте сватів до хати.

И тут магараджа хлопнул в ладоши. И индийские бляди в сари стали стелить под ноги сватам драгоценные ткани, и Лифанчук с оябуном ударили по рукам…

1 ... 88 89 90 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Африка, сни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Африка, сни"