Метьюз Джейсон - Червоний горобець

Бенфордів погляд затримався на маленькій літері «н» у підписі, що, висловлюючись простими словами, означала «ніякого примусу», але, якщо бути точнішим, вказувала на те, що МАРБЛ складав це повідомлення не в колі людей, один з яких вигнув йому мізинець так, що той мало не ламався, надиктовуючи, що писати.

ЛЕБІДЬ був кротом в уряді США. Гру розпочато. Те, що росіяни вважали це своєю найуспішнішою справою за багато років, свідчило, що дані від ЛЕБЕДЯ виділяються як якістю, так і кількістю; для Бенфорда це означало те, що інформація так і хлище зі Сполучених Штатів. Коли Еліс встромила голову в кімнату, Бенфорд сказав їй, що призначає її на один проект і починати треба вже зараз.

— У мене справа з подвійним агентом у Бразилії, — прямо відрубала Еліс.

Вона не боялася перечити Бенфорду.

— Те гівно може й почекати, — сказав Бенфорд, не відриваючи погляду від столу. — Мені треба, щоб ви все покинули й уклали один список. Це буде щось не схоже на те, що ви зав­жди робили.

— То скажіть, що це таке, — мовила Еліс, шукаючи поглядом, куди б присісти.

Ніде не знайшла, тож лишилася стояти перед столом Бенфорда.

— Це буде дещо нетрадиційне, але по вашій спеціальності, Еліс, — сказав Бенфорд. Він звів погляд. — Хочу, аби ви склали мені список Гарячої Десятки. Хочу, аби ви визначили найбільші секрети уряду Сполучених Штатів. Вони можуть належати до всіх сфер: оборона, політика, внутрішні справи, комп’ютерні технології, банківська справа, космічна галузь, енергетика, іслам, навіть татуювання на сраці Пет Бенатар, мені байдуже…

— На чиїй сраці? — перепитала Еліс.

— Пет Бенатар, поп-співачки, — сказав Бенфорд, захищаючись. — Почніть з Пентагону та їхніх найгарячіших ПСД військових таємниць, бо саме вони найбільше збуджують росіян. Дізнайтеся, які проекти Міноборони вважає найвразливішими. Тривалими. Дорогими. Стратегічними. Якщо знадобиться, змусьте заступника директора з військових справ зателефонувати до міністра оборони. Ввічливо попросіть їх підняти дупи й поспішити. А тоді, коли побачимо, що вони вважають своїми королівськими коштовностями, можемо розпочати перегляд списків BIGOT.

Щойно Еліс попрямувала до дверей, як увійшов Нейт. Коли вони протискувались одне повз одного, Еліс повернулась до нього.

— Знаєш Пет Бенатар? — спитала Еліс.

— Ніколи про такого не чув, — сказав Нейт, знімаючи папери з невеличкого стільця й сідаючи. — Це якийсь тип із бостонського ФБР, який працював над справою в Новій Англії?

— Забудь, — сказав Бенфорд. — Дякую, Еліс, починайте прямо зараз, гаразд?

Бенфорд повернувся до Нейта й подав йому копію повідомлення від МАРБЛа. Помітив, як у Нейта спалахнули щоки, коли він прочитав про Домініку. Нейт ще раз переглянув повідомлення, так, начебто міг вичавити більше інформації з-поміж рядків. Звів погляд на Бенфорда.

— Вона жива.

— ДІВА не лише жива, а й, виявляється, пройшла крізь вогонь, — сказав Бенфорд. — А тепер ще й її дядьку стало клепки призначити її до МАРБЛа.

Бенфорд ще раз подумав про МАРБЛову підготовку наступника.

— Гадаєте, вона поїде до Рима з МАРБЛом? — спитав Нейт.

— Пропоную тобі прийняти холодний душ, — протягнув Бенфорд. — Вона або ніколи не матиме повної довіри, або ж, навпаки, їй повернуть всі її повноваження. Наразі ми скористаємося з того факту, що Центр без жодних підозр призначив завербованого тобою агента — ДІВУ, — яка, до того ж, дещо поінформована стосовно останнього розслідування КР, щоб вона звабила тебе з метою отримання імені старшого офіцера СВР, яким ти керуєш, — тобто МАРБЛа, що, за збігом обставин, є ще й новим начальником ДІВИ й керує нею в операції з позбавлення тебе агента.

Бенфорд поглянув на Нейта з-поміж башт-близнюків звалених газет і папок, як той середньовічний алхімік, що загубив філософський камінь.

— Вам подобається це гівно, так? — сказав Нейт.

— Я очікую, що ти побореш свою невизначеність. Якщо не можеш, так і скажи відразу.

Бенфорд кинув на Нейта сердитий погляд.

— Ну то як би ти зробив? — сказав Бенфорд, кидаючи йому кістку.

Нейт вдихнув і спробував очистити думки від Домініки.

— Це повідомлення свідчить про те, що вони й досі не здогадуються про МАРБЛа, про те, хто він такий.

— І яким же чином ти дійшов до цього? — спитав Бенфорд.

— Єгоров вигадує різні варіації з історіями про ЛЕБЕДЯ для різних начальників відділів. Це вказує на те, що він ще в пошуку.

— Що ще? — сказав Бенфорд.

— Якщо Єгоров згодував барій своїм високопоставленим керівникам, це значить, що він зрештою зможе отримати результат, якщо один з варіантів відгукнеться.

— І? — сказав Бенфорд.

— А це означає, що він має когось в уряді США, уповноваженого почути один з цих варіантів і відзвітувати. У Розвідувальній Спілці. ЛЕБІДЬ?

— Можливо, — сказав Бенфорд. — Що ще такого в повідомленні може допомогти нам у пошуках ЛЕБЕДЯ?

Нейт ще раз опустив погляд, затим звів на Бенфорда.

— Підкажіть, — сказав Нейт.

— Назаренко.

Нейт ще раз проглянув повідомлення. Зненацька звів голову.

— Ми знаємо варіант, який оголосили Назаренку, — сказав Нейт, — тож почнемо поширювати його, обачно відслідковуючи, кому можемо його підкинути. Назаренкові шанси зненацька міняються, маємо, звідки починати, обмежений список людей.

— І баріумна страва Вані Єгорова перетворюється на баріумну клізму, — сказав Бенфорд. — До того ж не забувай, що він нетерплячий і відчайдух. Ти покажеш Єгорову короткий шлях розв’язання проблеми, яка врятує його від ешафоту гільйотини. Він зосереджений на тобі.

Нейт знову подумав про Домініку, а Бенфорд побачив його обличчя й театрально зітхнув.

— Та годі вже про тебе, як би прикро це не звучало, — сказав Бенфорд. — Очисть думки і скажи мені, що робитимеш у нагальній справі ЛЕБЕДЯ. Якщо МАРБЛ має рацію, його керівник тут, у Вашингтоні, сам resident.

— Якщо ЛЕБЕДЕМ керує особисто Голов, це їхня вразлива точка, — сказав Нейт. — Гадаю, нам варто почати стежити за цим резидентом.

— Блискуче. Але ж як ми працюватимемо з Головим? Що б ти зробив? — спитав Бенфорд, наштовхуючи Нейта на відповідь.

— Поморимо його голодом з місяць. Послідкуємо зблизька, накриємо його. Послухайте, тільки не сердьтеся, але нам слід покликати федералів. Якщо збираємось погратися з Головим у середмісті Вашингтона, потрібно залучити ФБР. Хлопці із ЗК — зовнішньої контррозвідки — найкращі в цій справі, справжні мисливці на шпигунів, а їхні агенти знають, як поводитися на вулиці. У них просто неперевершена команда спостереження.

— Суцільна опіка, вони зчинять стільки галасу, що Голову доведеться скасувати з дюжину зустрічей. Він не зможе зустрітися з ЛЕБЕДЕМ. Центр почне нервувати. Голов почне пітніти. Вони сказяться, втративши контакт зі своїм агентом. І ми можемо лише здогадуватися, які наслідки це матиме для ЛЕБЕДЯ.

— Гаразд, тож він почав нервувати. Але ж він надто спритний, аби дати маху на вулиці, — сказав Бенфорд, — а ще ним опікуватиметься команда КС.

— Нічого страшного, — сказав Нейт. — Одного темного, негожого вечора дозволимо йому піти без нагляду. Він помітить, що все чисто, це підтвердить його контрспостереження, тож він вирішить провести зустріч. І от саме тоді нам, можливо, і вдасться краєм ока побачити, як ЛЕБІДЬ нервово перетинає ріг вулиці, аби забрати номерні знаки, зняті з неправильно