Ліра Куміра - Приборкати дракона, Ліра Куміра

Розділ 37. Весняний бал Рівнодення

На превеликий жаль, Ріггард не з'явився ні в мене вдома, коли я була вже готова вирушати в академію, ні в аудиторії, зайнятій моїми сполошеними одногрупниками.

- Ну і де він? Я сьогодні практично всю ніч не спав, - обурювався Віанрійський, поправляючи своє скуйовджене волосся.

- Можливо, щось сталося. Мого батька не було з вечора, а зараз ще й брат зник, - Анрійський теж мав пом'ятий вигляд, що, власне, здавалося дивним.

А моє бажання підійти й пригладити сплутаний вихор на його лобі просто бісило! Я розуміла, що мене незбагненно тягне до хлопця, але ці почуття немов належали не мені. Дурниці якісь! Потрібно якомога швидше позбутися неправильних відчуттів, а допомогти цьому може...

- Давайте почнемо тренування, чого час даремно гаяти? - Зробила свою пропозицію, і хлопці несподівано легко погодилися, приступаючи до вже вивчених раніше вправ.

Тоді як я спробувала допомогти порадами Барні, який планував відкрити зв'язок із власним джерелом. Другові все ще важко давалося управління магією, але прогрес уже було видно. І, можливо, незабаром Стоулс зможе нарівні з рештою одногрупників перевтілюватися у дракона.

Принаймні, я дуже на це сподівалася.

Заняття ми продовжували доти, доки баштовий годинник не сповістив нас про обідній час.

- Треба закінчувати. Усім нам потрібно зібратися і відновити свій резерв. Адже недарма Його Величність натякнув на перевірку наших умінь. Щось підказує мені, що Весняний бал виявиться не тільки розважальним заходом. Гадаю, наші батьки намагатимуться похвалитися досягненнями своїх нащадків, - Каменійський виглядав не надто задоволеним майбутньою перспективою, але мій товариш прекрасно розумів те, що від нас, фактично, нічого не залежало.

- Можеш не переживати, навряд чи когось із юних напівбогинь зацікавить прищавий спадкоємець одного з лордів. Ці пані віддають перевагу соліднішим чоловікам, - усміхнувся Міліар, і я помітила, як на обличчі Джулса смикнулися м'язи, але він усе ж стримав тебе.

- Дуже на це сподіваюся. Я б навіть тобі не побажав стати іграшкою в руках верховної, - кинув беззлобно, і одразу ж подивився в мій бік, зчитуючи емоції.

Мій друг переживав, що мене якось зачепить нерозумне висловлювання спадкоємця Другого Лорда, але даремно. Зараз я ніяк не сприймала дрібні шпильки оточуючих, усі свої думки спрямувавши до Драгонійського. Те, що Ріггард щось задумав, не залишало сумнівів. Причому я усвідомлювала, що в цю гру були включені й інші глави дистриктів, а отже, все набагато масштабніше, ніж мені здавалося напочатку.

- Щось сталося? - Варто було нам покинути не надто дружелюбних одногрупників, як до мене наблизився Барні. 

Стоулс виглядав трохи розсіяним і втомленим, і я вирішила не навантажувати його своїми проблемами. Впораюся сама... до того ж, мене є кому підтримати.

- Ні, я просто трохи нервую з приводу майбутнього заходу. Що, якщо моя справжня мати опиниться там? - У принципі, це було правдою, і я дійсно переживала з цього приводу.

Я розуміла, що коли-небудь мені доведеться познайомитися з тією, що покинула мене ще в дитинстві. Але знають боги, я б дуже хотіла відкласти це знайомство на невизначений час.

Ріггард Драгонійський

Збори голів дистриктів затягнулися практично до обіду, тож я пропустив не тільки тренування своїх учнів, а й зустріч із Шостим Лордом. Ольгаф кілька разів намагався до мене достукатися, але я ніяк не міг відкласти дуже важливі обговорення, стримуючи незрозумілі нападки розбурханого Пхіньяхта. Син правителя перевертнів цієї ночі возз'єднався зі своїм вовком, і саме в цей момент і стався напад сутінкових тварюк. Їх виявилося занадто багато, і охорона Першого Ікла ледве вистояла перед таким лютим нападом. Під час сутички постраждав старший спадкоємець, і хлопець тепер перебував під наглядом шаманів.

- Це змова! Ніхто практично не знав про те, що має статися цієї ночі! Тільки ви всі були в курсі! - Обличчя чоловіка раз у раз вкривалося шерстю, і він ледь стримував свій гнів.

- Не говори дурниць! Це загальна проблема, і щурів варто шукати серед своїх! - Несподівано виступив уперед Клівр. Очільник усіх фейрі вочевидь про щось здогадувався, і лише за кілька секунд ми отримали вичерпну відповідь. - Моя дочка сьогодні також ледь не втратила свою силу... Гончі виникли з нізвідки, порушуючи таїнство ритуалу, - усі присутні ахнули, адже Зачарований Ліс здавався найзахищенішим місцем, куди не могли потрапити прислужники Темряви.

- Ми повинні зараз подумати про те, як нам вистояти на балу, а не гризтися між собою. Наші супротивники саме цього й домагаються, я впевнений, - Авріал поправив корону на своїй голові й глянув на мене. - Що з драконами? Ваша іпостась повернулася? Ми можемо розраховувати на підтримку згори? - Усі відразу ж завмерли, сподіваючись почути позитивну відповідь.

- Тільки до молодняка, та й ті ще не повною мірою оволоділи другою сутністю, - на обличчях багатьох відобразилося розчарування, але я все ж таки виклав свій останній козир: - Але в нас є Пробуджувальниця. Серце Світу прокинулося, - глави дистриктів ахнули, і звідусіль одразу ж почувся шепіт.

Так, у нас з'явився шанс на виживання.

- Хто вона? Коли ми познайомимося з посланницею богів? - Лунали звідусіль запитання, але я лише похитав головою:

- Я не можу відкрити ім'я відуньї, це надто небезпечно як для неї, так і для вас. Досить того, що дівчина буде присутня на святкуванні, і в разі чого підстрахує драконячу групу, - все ж це було важливим аспектом у майбутньому протистоянні.

Адже те, що Іріала та її поплічники нападуть цієї ночі, не залишало сумнівів. Дочка Сіалії скористається своїм останнім шансом і постарається знищити наш світ, чого б їй це не вартувало.

- І все одно, мені здається, що ризиковано приводити на святкування своїх спадкоємців. Що, якщо напівбоги тільки цього й чекають? Або їм вдалося вмовити когось із нас стати на бік Темної? - Промовив король дроу, який мовчав до цього, поглядаючи на свого споконвічного ворога з Вічного Лісу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍