Ліра Куміра - Приборкати дракона, Ліра Куміра

- Вони все ж наважилися, - було останнім, що вимовив Верховний, одразу ж зникаючи.

Алісандра

Прокинувшись, я легенько потягнулася, намагаючись намацати гаряче чоловіче тіло поруч. Але, на жаль, друга частина ліжка виявилася порожньою, та й у кімнаті нікого не спостерігалося.

- Ріггард? - Запитала невпевнено, але відповіддю мені була тиша. - Ти де? - Загорнувшись у простирадло, я пройшлася кімнатою, потягнувши на себе перші-ліпші двері, та так і застигла, одразу повертаючи стулку на місце.

Соромно-то як! Прямісінько в сусідньому приміщенні знаходився робочий кабінет монарха, усередині якого була присутня просто величезна кількість абсолютно незнайомих мені чоловіків. І всі вони відразу обернулися в мій бік, обдарувавши здивованими поглядами.

- "О боги! Здається, я потрапила на збори, і тепер усі за тією стіною встигли розгледіти моє нескромне "вбрання"", - щоки одразу ж спалахнули, змушуючи мене злякано відступити від Драгоніського, який з'явився переді мною:

- Виспалася? - Ага, навіть якщо й ні, то тепер точно "так". - Вибач, я зараз трохи зайнятий, але постараюся якомога швидше звільнитися, і ми продовжимо, - Імператор обдарував мене "промовистим" поглядом, зачепившись за оголену ногу, яка так невчасно вислизнула з-під ковдри.

- Можеш не поспішати, я поки зберуся, адже у нас скоро тренування, - я продовжувала відступати, побачивши яскраву посмішку на обличчі мого нареченого. - Побачимося в академії, - "бігти!", - волала моя підсвідомість, але мене зупиняла відсутність одягу, тож я так і продовжувала стояти, дивлячись на цього чортового спокусника.

- Ти маєш рацію... Щойно зберешся, я перенесу тебе до твоєї кімнати в особняку батьків, - невже це було моє розчароване зітхання? - Вибач, маленька, але часу й справді дуже мало, - чоловік швидко подолав відстань, що розділяла нас, і впевнено чмокнув мої губи.

- А це там... - мені здалося, чи в одного з чоловіків у кабінеті були роги?

- Все потім... я справді маю повернутися, - легкий поцілунок повторився, після чого Драгонійський усе ж відірвався від мене, повертаючись до своїх справ.