Наталія Ярославівна Матолінець - Гессі, Наталія Ярославівна Матолінець

— Бо їй просто забаглося мати пару. — Гессі не мала наміру виправдовувати Генріку, проте це вийшло якось само собою.

— Так. А потім їздила до Вілена Дей Маара?

— Оце ні. Її запросила Вієнна.

— А я чула дещо інше. І від самої Вієнни. Наче ще на тому балу твоя сестра домовилась зустрітися з Віленом, коли його сестра збиратиме в себе подруг. Щоб не вийшло чогось.

— Он як. — Гессі сторопіла. — Я не знала цього. Чесно.

— Мій брат, може, не найбагатший і не найперспективніший, Гестіє, проте в нього добре серце. І я не хочу, щоб його розтоптала якась горда панянка, хай навіть твоя сестра.

— Я розумію, — погодилася дівчина. — І все ж не думаю, що варто… що йому варто йти проти свого бажання.

— Гестіє. — Фауста взяла її за руку й потрусила нею, мовби хотіла, щоб подруга отямилась. — Він старший! Невже ти хочеш, щоб він відмовився і ця ноша впала на плечі Даррі?

Гессі відчула, що руки замерзають навіть у теплих рукавичках.

— Даррі? Він же не мусить…

— Так, не мусить. Ніхто не мусить. Проте, на відміну від Моррі, Даррі надто високо ставить почуття обов’язку. І варто батькові сказати слово, як він вирішить, що врятувати сімейну справу — його обов’язок. Тим більше, Олейн, мабуть, і до нього прихильно ставиться. Якщо ти знаєш…

Гессі кивнула, відчуваючи дивне заціпеніння. Перед очима досі танцювали вогники, а вона згадувала, як Даррін розповів, що колись гуляв з Олейн. Звичайно, він мав на увазі, що вона подобалась йому!

— Про що мова? — Брат Фаусти наблизився до них із широченною усмішкою на обличчі, проте вона тут же зійшла. — Гей, сестричко, що ти зробила з Гестією, що вона нагадує панну, яка зараз знепритомніє?

— Я, мабуть, трохи втомилась, — тихо відповіла Гессі. — Як твої друзі з університету?

— О, чудово! — Юнак розгладив поли плаща і сів поруч із дівчатами. — Горрани кликали на гостину. Фаусто, підеш зі мною? У них є син твого віку, наче не дурний.

— Даррі. — Сестра кисло подивилась на нього. — Будь добрий, не говори так, ніби ти мамуся, бо ти не вона.

— Вона просто забула, — Даррін повернувся до Гессі, — як, мала, бігала за мною і просила взяти її з собою в гості, хоч куди я йшов. Ох уже ці сестри! Ти їм — найліпше, а вони тобі: «Не говори, як мамуся».

Дівчина знайшла в собі сили всміхнутись. Вона відчула, що зараз здатна на все, аби не втратити Дарріна Олліша.

— Як ярмарок? — спитала Гессі ввечері. — Удалось побачитися з Морґіном?

— О так. — Генріка розпашіла від вечора на морозі і від цього здавалася ще красивішою.

«Вона завжди без проблем знайде собі когось», — подумала дівчина і здивувалася власній думці.

— Він утішився, коли дізнався, що ти вже можеш виходити з дому, — повідомила сестра, — і передавав вітання. І розпитував, які в нас іще новини. Я повідомила, що ввечері вдома прийом і що там будуть Тавіші. Як гадаєш, я правильно вчинила? Це не надто неґречно?

Гессі завмерла. Хоча в кімнаті горів камін, вона відчула холод, який розповзався по її тілу. Якщо переповісти Генріці слова Фаусти… Як сказати «припинити оці ігри з Тавішами та іншими»?.. Адже Морґінові це неприємно. Він і так у складному становищі. Якщо так учинити, можна вчасно спинити Генріку й урятувати ситуацію. Але тоді…

Гессі згадала усмішку Дарріна, його горіхові очі й тепло, з яким він вимовляв її ім’я. Він мусить бути щасливим. І Морґін мусить бути щасливим. І, ох, як же було б добре, якби їй вдалося зробити щасливими всіх! Проте тут Гессі відчула, як щось усередині неї ламається і з хрускотом обсипається, як уламки бурульок із даху.

— Так, Генрі. Я не певна, що ти хочеш продемонструвати чи довести Морґінові, але тепер він це точно помітив.

АЇДен ~ Академія

— Кандидате в Тріаду Аїде, ви розумієте, що порушили всі основні правила нашого навчального закладу і мусите відповісти за це?

— Так, безперечно. Але все було вчинене з однією метою — захистити мою сестру.

— Її захист — уже давно не ваша справа.

— Її захист — завжди моя справа, панове професори. І завжди нею буде.

— Ми врахуємо це, коли ухвалюватимемо остаточне рішення щодо вашого покарання. Як нам стало відомо, ви систематично відвідували світ, із якого прийшли до нас, залучали до цього інших студентів і примушували їх підтримувати контакт із вашою родиною. Також вас обвинувачують у тому, що ви поставили під загрозу життя студентки Прозерпіни й погрожували їй.

— А чи вам відомо, що в студентки Прозерпіни є сестра-близнючка, котра за її наказом мала намір убити мою сестру, Гестію?

— Це не стосується справи.

— А вам відомо, що вона отруїла мою сестру, котра через це проспала близько трьох місяців?

— Це не стосується справи.

— А вам відомо, що я, за вашим висловом, поставив під загрозу життя Прозерпіни тільки з метою отримати від неї ліки?

— Кандидате в Тріаду Аїде, зараз ваша сестра в цілковитій безпеці.

— Гестія не буде з безпеці, поки Розе та її сестра мають намір позбавити мене минулого.

— Унаслідок отруєння сила вашої сестри була приглушена, і про вас успішно забувають. Як це й мало бути від самого початку. А тепер, студенте Аїде, мусимо повідомити, що ваша поведінка не личить одному з найліпших у стінах Академії, тому вас буде виключено з кандидатів у Тріаду. Також до остаточного розгляду цієї ситуації ми накладаємо ліміт на ваші сили й офіційно забороняємо покидати ці стіни. Ви не можете більше вирушити у свій світ чи потривожити будь-кого з