Володимир Павлович Горбулін - Світова гібридна війна: український фронт

Чергова путінська авантюра, що підриває систему міжнародних відносин, проявилась у тому, що президент РФ на початку жовтня 2016 р. підписав указ про призупинення дії угоди з США про утилізацію плутонію. Внаслідок такого провокативного рішення і кремлівського балансування на хвилях гібридного формату, РФ стала другою країною у світі після КНДР, яка фактично вдалася до ядерного шантажу.

Підсумовуючи, можна зазначити, що широкий спектр дипломатичних заходів Російської Федерації став складником загальної агресивної політики Росії щодо Украї­ни, у т. ч. анексії Криму, а згодом — підтримки сепаратистів на Донбасі. Характерними рисами кремлівської дипломатії на сьогодні є фальшування подій, підміна понять, заперечення очевидних речей, викривлення фактів, скочування до напівтонів та відтінків, трактування подій і явищ за власним інформаційним та дипломатичними сценарієм.

Розділ 11. Економічний вимір гібридної агресії

За загальною редакцією Власюка О.С.

АВТОРИ: Базилюк Я.Б. (11.1), Венцковський Д.Ю. (11.1), Власюк Т.О. (11.1), Давиденко С.В. (11.1), Русан В.М. (11.1), Собкевич О.В. (11.1), Шевченко А.В. (11.1), Суходоля О.М. (11.2), Дацко О.І. (11.3), Мокій А.І. (11.3), Флейчук М.І. (11.3).

Знищити гроші — знищити війни.

Марк Фабій Квінтіліан

11.1. Торговельні війни як інструмент економічного тиску

Зовнішньоторговельна діяльність Украї­ни здійснюється в безпрецедентних умовах економічного тиску з боку РФ. Традиційна для останніх десятиліть практика застосування дискримінаційних заходів щодо україн­ських поставок на внутрішній російських ринок отримала за нинішніх умов нову якість, вилившись у повномасштабну торговельну війну. Інструментарій економічного тиску на Украї­ну, який активно використовує РФ у цій війні, — цілеспрямовані дії із закриття внутрішнього ринку для україн­ських товарів і протекціоністські заходи щодо власних виробництв — доповнився транзитною блокадою (обмеженням Росією міжнародних транзитних автомобільних та залізничних перевезень вантажів з території Украї­ни) і подіяв у потрібному для агресора напрямі — створення негативних синергетичних ефектів на різних фронтах економічного протистояння.

Слабка диверсифікованість зовнішньої торгівлі Украї­ни, її історична залежність від російських постачальників та споживачів у виробничих ланцюгах — чинники, що надали РФ можливість зробити торгівлю головною мішенню агресії проти Украї­ни в економічній сфері. Знакові негативні зміни торговельної політики РФ щодо Украї­ни розпочалися ще у середині 2013 р., після того як тодішній україн­ський уряд анонсував наміри щодо підписання Угоди про асоціацію Украї­ни з ЄС. У відповідь на посилення європейського вектора в україн­ській політиці уряд РФ ініціював застосування загороджувальних заходів із порушенням усіх норм міжнародного права.

З липня 2013 р., після відмови російської сторони продовжувати дію підписаної у 2011 р. Угоди[15] про регулювання поставок сталевих труб, до україн­ської трубної продукції почали застосовувати антидемпінгові мита, що для окремих видів труб сягали 40 % митної вартості. У липні 2013 р. санітарною службою було запроваджено заборону на ввезення до РФ україн­ської кондитерської продукції. Наприкінці вересня 2013 р. на тривалий термін було призупинено дію сертифікатів на вантажні вагони україн­ського виробництва, а також запроваджено спеціальні мита на столовий і кухонний порцеляновий посуд, що ввозиться на територію Митного союзу, від чого найбільше постраждали саме україн­ські виробники.

Протягом 2014—2015 рр. ситуація загострилася: торговельні обмеження з боку РФ торкнулися україн­ської продукції молокопереробної галузі, рослинництва (картоплі та кукурудзи), було заблоковано транзит україн­ського цукру до країн Середньої Азії. Для всіх без винятку україн­ських товарів, які завозяться до РФ, були посилені процедури митного контролю, що завдає значних збитків україн­ським виробникам, збільшуючи строки оформлення вантажів до 15 діб.

Із початку 2016 р. Росія призупинила дію Договору про зону вільної торгівлі з Україною[16]. Наслідком цього стало запровадження в РФ замість преференційного режиму, що діяв з 2011 р., режиму найбільшого сприяння для товарів, які походять з Украї­ни, що передбачає застосування замість нульових ставок стандартних митних зборів, передбачених Єдиним митним тарифом Євразійського економічного союзу, до всіх груп україн­ських товарів. Таким чином, ввізні мита піднялися з 0 до 5—20 %, середньозважена ставка — до 7,7 %, а в РФ з’явилася можливість уводити додаткові квоти, заборони та інші нетарифні заходи.

Також РФ запровадила ембарго на імпорт продовольства з Украї­ни та створює перешкоди для транзиту україн­ських товарів до країн Центрально-­Східної Азії. Так, дією указу[17] президента РФ запроваджено обмеження щодо транзиту через територію РФ товарів україн­ського походження до Казахстану та Киргизстану. Указом передбачається повна заборона транзиту не лише товарів, що перебувають «під ембарго», до яких переважно належать харчові продукти, а й усіх товарів, на які в РФ застосовують ненульові ставки ввізного мита.

Реакцією Украї­ни на агресивну поведінку Росії стало запровадження низки обмежувальних заходів у торгівлі з нею. У вересні Указом[18] Президента Украї­ни було введено в дію Рішення[19] РНБО Украї­ни про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) строком на один рік до 388 фізичних та 105 юридичних осіб, зареєстрованих у РФ та АР Крим, у т. ч. до російських компаній — виробників програмного забезпечення, авіатехніки, гелікоптерів, які традиційно імпортували двигуни та запчастини україн­ського виробництва. Санкції, зокрема, передбачали блокування активів, обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі Украї­ни, анулювання або призупинення ліцензій.

Після запровадження РФ ембарго на імпорт україн­ської продукції Урядом Украї­ни було вжито контрзаходи у вигляді заборони на ввезення на митну територію нашої краї­ни низки сільськогосподарських та промислових товарів, зокрема, м’ясо-­молочної продукції, кондвиробів, дитячого харчування, кави та чаю, горілчаних та тютюнових виробів, а також деяких видів хімічної продукції (засобів захисту рослин) та продукції залізничного машинобудування, сумарна вартість яких відповідає вартості забороненого РФ україн­ського експорту. Перелік цієї продукції було затверджено у грудні 2015 р.[20] та згодом доповнено окремими позиціями сільськогосподарської (цибуля), кондитерської та іншої харчової продукції[21].

Після продовження РФ дії торговельного ембарго щодо україн­ської продукції наприкінці червня 2016 р. Уряд Украї­ни вжив дзеркальних заходів, продовживши до 31 грудня 2017 р. заборону ввезення на митну територію Украї­ни товарів, що походять з Російської Федерації[22].

Результатом торговельного протистояння стало згортання зовнішньоторговельних потоків між Україною та РФ. У 2014 р. взаємна торгівля товарами скоротилася на 45,3 % проти 2013 р. і становила 21 млрд дол. США. Прискорення цього тренду тривало і в 2015 р., коли товарооборот знизився проти 2014 р. майже вдвічі — до 11,1 млрд дол. США (рис. 1).