Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

до безпеківця. — Я й досі єдиний хлоп у цій системі, котрий має

бойового корабля на орбіті. Отож, зважаючи на ці три речі, ми

залишаємо цю планету — поки ви, недоумки, ще не встигли

вбити нікого з обох сторін — чи поки інопланетяни не

перенищили всіх нас.

— Це вже пішли погрози? — йому в спину мовила Керол.

Не відриваючи погляду від Мертрі, Голден сказав:

— А закладіться, чи все тільки цим і вичерпається. Негайно

починайте готувати своїх людей до евакуації. Спустіть сюди

шатли«Ізраеля». Зробіть це незагайно. За тридцять годин

«Ізраель» відлітає разом зі мною, і вам потрібно бути на ньому, коли ми рушимо.

— Ви не смієте! — сказала Керол, і Голден крутнувся обличчям

до неї.

— Я смію. Ми знову спустимо сюди «човника» «Барби», і я

пропоную: скажіть своїм людям, хай спакують усе, що їм дороге, й починають посадку на нього. Адже «Барба» теж покидає цю

планету.

Керол міцно стулила губи й зціпила кулаки.

— Ви договорили? — спитав Мертрі недбалим тоном. — Можу я

дати мою вам відсіч?

— Не тільки ваша одна вона, — мовив Голден, притягуючи

стільця до стола й сідаючи. Демонструючи зневагу до

повноважень, якими безпековий офіс наділив Мертрі.

— Отже, така вона, ціна слави, — провадив Мертрі. — Ви є один

з найупізнаваніших людей у всій Сонячній системі. Тому вони й

послали вас сюди. Слава дає вам ілюзію влади. Але все воно —

тільки фасад.

— Ба ні! Той факт, що мені належить «Росинант»…

Мертрі знову поплескав повітря — тим самим поблажливим

жестом, яким допіру був пригостив Керол.

— Ви уславились як той чоловік, що намагається порятувати

всіх і всюди. Як білий лицар Сонячної системи. Котрий побиває

таких велетнів, як «Протоген» та «Мао-Квік». І ваш корабель

дістав цілком справедливу назву.

Тут Мертрі посміявся з Голденової насупленості.

— Авжеж, я читав ту книжку, — вів він далі. — Й ось чому вони

й прислали вас сюди. Ніхто ж не сподіватиметься, що великий

Джеймс Голден та стане на чийсь бік. Що він таємно підтримає

або колоністів, або одну з найпаскудніших на Землі корпорацій.

Ви — чоловік без порядку денного чи підтексту.

— Потрясно! — мовив Голден. — Дякую за проникливу

характеристику. А зараз закличте ваших людей і…

— Але ж ми перебуваємо на відстані півтора року від

найближчого законного чи виправного засобу, й єдина влада, яку ви маєте отут, — це насильство.

— Це ви тут носій насильства! — сказала Керол так, щоб це

прозвучало як звинувачення.

— Саме так, — погодився Мертрі. — Я розумію його переваги

краще, ніж інші. А про вас, капітане Голдене, я знаю, що носієм

насильства ви не є. Був би тут отой звір, що його ви взяли з

собою, і виголошував би він ці погрози, ну, тоді я сприйняв би їх

усерйоз. Але від вас погрози не такі. Наразі ви тримаєте на орбіті

такий бойовий корабель, що міг би двома ударами перетворити

й «Ізраель», і «Барбапікколу» на дві розпечені вуглини, а тоді

жбурнути град знищення на цю планету й стерти навіть сліди

людського життя в цій сонячній системі. Але ви — не той

чоловік, що натис би на цей спусковий гачок, і ми з вами обидва

це знаємо. Тож заберіть назад свої погрози. Вони тільки з

пантелику збивають.

— Ви відкидаєте всякий контроль над собою, — відказав йому

Голден. — Ви збожеволіли, і хай-но КЕХ дізнається…

— Дізнається про що? — урвав його Мертрі. — Що оонівський

посередник запанікував, бо на одній чужій планеті виявився

якийсь інопланетний артефакт, а я зберіг здоровий глузд?

Надішліть туди повний звіт. Я певен, що, зважаючи на вашу

репутацію та на підтримку ООН з ОПА, ваші слова сприймуть

усерйоз. І можливо — можливо! — десь за три роки сюди

надішлють заміну й мене звільнять від виконання моїх

обов’язків.

Голден устав, кладучи правицю на руків’я свого пістолета.

— Або ж я звільню вас від них просто зараз!

Тиша огорнула