Галлея Сандер-Лін - Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін

– А як би він міг пройти непоміченим, якщо дві його копії бігають у нас по квартирі?! – резонно запитала вона.

Напевно, навіть занадто резонно, бо Ярослав на деякий час замовк, а тремтіння його рук стало сильнішим.

– Віоло, у нас зараз просто криза семи років, це буває в шлюбі, – після паузи продовжив він, явно хапаючись за соломинку. – Є пари, які в цей період розлучаються, але ми ж не з таких, вірно? У нас же може все налагодитися?

– Яре...

– Віолко, не йди! – це був крик потопаючого, хрипкий крик, який майже перейшов у кашель. – Що мені зробити, щоб ти залишилася?

– Я... мені треба подумати, – Віола не відбирала рук, їй чомусь дуже подобалося, коли Яр ось так їх стискав. І ці його довгі пальці... А ще обручка на безіменному, яка йому так пасує... – Хочу побути сама, привести думки до ладу...

– Подумай. Звичайно ж подумай! – здається, він почув у її словах більше, ніж вона сама в них вкладала. – А я піду до Вітька ночувати, він не відмовить. У Вовки ж Рита вагітна, не до мене їм зараз...

– Залишайся, не треба нікуди йти, – попередила вона його порив. – Врешті-решт, це твій будинок.

– Це наш будинок, Віоло, НАШ! – поправив Ярослав. – Будь ласка, скажи, що вважаєш його своїм!

– Чесно? Я довгі роки відчувала себе зайвою у вашій родині. І чим краще ви до мене ставилися, тим сильніше я себе гризла, що обманюю твоїх батьків і даю тобі помилкові надії. Якби я тоді не погодилася на цю фіктивну авантюру, ти б уже давно влаштував своє життя і подарував мамі з татом справжніх онуків.

– Не влаштував би, Віоло, не влаштував, – заперечив він. – Я зробив усе, щоб ти погодилася. І якби мені зараз дозволили перемотати життя на той момент, я би вчинив так само. А якби вдалося опинитися там на кілька годин раніше, я б не слухав ніяких твоїх запевнень і прийшов на твій випускний. І тобі б не довелося пройти через все це...

Відмотати життя назад? Так, цікава думка, проте...

– Тоді у мене не було б Стефа і Стеші, – Віолетта поза волею всміхнулася. – За одну тільки усмішку моїх сонечок я готова «закрити очі» на обставини їх зачаття. Тепер готова. Мені здається, що після повернення Тимура я стала сильнішою. Те, що можу перебувати з ним в одному приміщенні, стояти поруч... Раніше мені навіть уявити це було моторошно, а паніка скручувала все всередині і здавлювала горло, – вона машинально потерла шию. – Ти ж пам'ятаєш нашу з ним зустріч на репетиції ювілею... А тепер щось у мені змінилося, я його навіть вдарила, можеш собі уявити?

Ярослав звів брови і весь наїжачився:

– І за що вдарила? Він щось намагався тобі зробити?

– Просто вирішив стати моїм містером Смітт. Наче не розуміє, що це місце вже зайнято і... – Віолетта зупинила себе на півслові, бо явно стала говорити щось не те. – Я... Ми з ним танцювали зовсім недовго, але мені сподобалося, дуже. Це був немов освіжаючий бриз, якого я не відчувала раніше. А з тобою зовсім по-іншому...

– Краще чи гірше? – майже прохрипів Яр.

– Не знаю... – чесно зізналася вона. – Я заплуталася. Кажу ж тобі, що мені треба подумати і в усьому розібратися, потрібен час... Я хочу усамітнитися. Повністю це зробити все одно не вдасться, тому поїду на дачу і проведу кілька днів із дітьми, погуляю на природі... Яре, можна я трохи побуду без тебе?

– Давай хоча б тебе відвезу... – сказав він після недовгого мовчання.

– Не треба, – Віола м'яко вивільнила долоню з його руки. – Мені потрібно, щоб якийсь час тебе в моєму житті не було, розумієш? Хочу зрозуміти, як почуватимусь, якщо тебе не буде поруч. Я візьму з собою найнеобхідніші речі, позичу машину у свекрів та буду їздити в студію звідти. У тебе ж на роботі відповідальний період, надовго відлучатися все одно не можна, вони зрозуміють...

– І чому мені все більше здається, що ти не повернешся?!

Віолетта нічого не відповіла. Вона просто не знала, що сказати, бо і сама не до кінця розібралася з тим, що відчуває. Їй просто потрібна невелика пауза, відстрочка і можливість побути з собою наодинці, а далі... далі життя підкаже...

КІНЕЦЬ 1 книги

---

Любі мої, от і скінчилася перша книга двійняток. Але це лише половина історії та попереду найцікавіше, а героїні належить зробити найважчий вібір у житті. Друга книга, "Тато для двійняток. Вибір серця" вже на порталі в повному обсязі (пряме посилання на неї є в анотації). Тож, ви вже зараз зможете насолодитися фіналом та дізнатися, кого ж обрало серце Віоли)

Щиро дякую всім, хто читав і підтримував автора!)) Ви дуже мене врадуєте, якщо поділитеся враженнями від цієї непростої історії. 

Також запрошую підписатися на автора тут, на Букнет, щоб не пропустити важливі новини, оголошення або нові книги))

Кінець