Рома Аріведерчі - Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі

Справжній талант - це я. З пари обмовок і відомих тільки мені подробиць уже вибудувала правильну версію. Навіть Змій уже про все здогадався.  А цей придурок тільки вітер здіймає віями й вилуплює очі на кожен всім відомий факт, наче вперше чує. Фе.

- Мій юний адепте. - вкрадливо проказав змій. - Ви зовсім-зовсім дурний чи настільки наївний?

Паж навіть не знайшов, що сказати. Мабуть, і сам не знав.

- Звісно адепт Валеріан не збирався вбивати мою пару.  - пояснив пан ректор цій тупенді. - Принаймні поки що. До того, як вивідає рецепти еліксирів. А може і взагалі не збирався. Бо її талант може ще багато чого вигадати на користь його ницим задумам. І далі для нашого світу сценарій практично однаковий. Відмінність в тому, хто б з двох - батько чи син залишився переможцем в битві за мою пару. Я ставлю на батька, але і в сина були б шанси.

- Битві? - але нащо їм битися, пане ректоре?

- Елементарно, поете. Думаю, що ми скоро почуємо від вас художню версію. Але знайте, я накладу наказ мовчання на державну таємницю. І ви онімієте назавжди в той самий момент, коли ваш поганий язик хоч словом про неї обмовиться.

Але не зараз. А потім. Коли ви все підтвердите на закритому судовому засіданні.

- Що я маю підтвердити, пане ректоре? Що я чув весільну обітницю вашої пари? Так її всі чули? Що говорив про неї з адептом Валеріаном? Так ніхто не забороняв про неї говорити. І не треба мене залякувати. Я й так уже не перший рік кожної секунди можу загинути, якщо вороги дізнаються мою таємницю.

- Ха-ха три рази, адепте паж. - дозволила я собі трохи іронії. - Ваш ворог Валеріан її знає. Інакше йому нічим  було б вас шантажувати. І ви досі живі.

- Так. Поки не видам таємницю Валеріана. Яку я вже виказав. - приречено промовив паж.

- І досі живі. - підказала я цьому генію рими й ритму.

- Так!  - вражено вигукнув наш поет.

- А от кричати не треба. - зневажливо порадив пан ректор. - Бо адепт Валеріан має один, але величезний дар - підслуховувати й пліткувати, плести інтриги й залякувати. Він прикидався дурником коло адептки Фіоленти. Але як тільки побачив справжню здобич, мою Тян, моментально перемкнувся на неї. - повчально закінчив Змій. Наче це була лекція з тактики й стратегії. А це власне вона й була. Тобто приклад з розділу про стратагеми.

- Пане ректоре, чи можна мені підбити попередні підсумки, щоб цей адепт розумів всю серйозність становища.у яке поставив державу і особисто її величність,не кажучи вже про нас із вами? - перервала я мого вченого чоловіка. Бо у нього завод на цілу пару. І якщо його не переривати,то година нудятини вам забезпечена. А потім ще одна.

- Не тільки можна, але й потрібно, моє серце. Але скажіть спочатку мені,чи ви тепер не будете розривати наш зв’язок?

- Тепер - не буду. Подякуйте цьому ботанові з його ідеальною пам’яттю. Тепер я усвідомлюю, що поклялася створити засіб від парності. А от розривати нашу з вами парність не клялася. І це дуже все утруднює, пане ректоре. Але тепер нам не до цього.

- Коли настане час, моя Тян, ми й цю проблему вирішимо. Не турбуйтесь, я завжди готовий для вас на все. - скромно і разом з тим рішуче сказав пан ректор. 

Але ж я знаю, що оте все не охоплює в його випадку розрив зв’язку.

Що ж. Це ми залишимо до кращих часів. А зараз треба ліквідувати наслідки одного шантажу. 

- Тож пригадаємо, що нам уже відомо  - сказала я і зачитала з щоденника цікавих дослідів свої записи.

Необізнаність і надмірна зухвалість адепта пажа призвела до того, що шпигунові королівства некромантів стало відомо, що адептка Тян не пам'ятає дослівно свою обітницю. Але чомусь зібралася розірвати парність з паном ректором. 

І після того, як парність буде розірвано, її уже можна буде безпечно для її життя хоч умовити, хоч викрасти. 

Можна обережно запідозрити, що численні публікації перекрученої обітниці в місцевому віснику підштовхнули її довірити,ніби це її власний задум. І підготували громадськість імперії для всього подальшого.

Адепт паж стверджує, і є причини йому вірити, ніби він не знав, що сам по собі секрет розриву і відновлення парності - страшна зброя. Хто ним володіє - практично володіє цим світом. А знає його тільки адептка Тян і пан ректор.  Поки вони пара, нікого з них не можна знищити без того, щоб не загинув партнер. А після розриву парності можна знайти спосіб знищити пана ректора без того, щоб цінна для некроманта адептка Тян вижила. 

Адепт паж стверджує, що не розумів - варто дати адептці Тян еліксир парності з некромантом, як її теж можна згодом знищити. Оскільки некромант людина. І парність для нього не має специфічних наслідків. Тепер залишається тільки вивідати у пари , тобто адептки Тян, секрет парностінепарності, і знищити її або примусити працювати над іншими згубними для світу винаходами.

Так чи інак король-некромант одержує секрет, що дає йому владу над усіма магами світу. Крім звісно тих, хто походить з людей, і з ким легко розберуться інші маги, що знаходитимуться під владою еліксирів. І страшний секрет назавжди залишиться в одних руках. Тобто в руках короля-некроманта.

Кінець висновку.

Я нічого не випустила з уваги, пане ректор? Це уже можна доповісти її величності?

- Не те щоб випустили, моя незрівнянна Тян. - обережно відповів Змій. - Можливо ви навмисно не включили до звіту пункт про те, що саме примусило адепта пажа викласти правильну версію вашої весільної обітниці адептові Валеріану, який, згідно зі свідченнями адепта Пажа - його особистий ворог.

- Так, пане ректор. Навмисно. У мене є відчуття, що це теж державна таємниця. І що її величність і принц-консорт мають самі вирішити чи розкривати її в нашій з вами присутності або без неї.