Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Мисливець

Горобець!

Всі

(в нестямі)

Доволі! Бунтувать!

Карбон

О Сірано, на бога!

Тим часом настав уже день.

СЦЕНА III

Ті самі, Сірано.

Сірано

(виходить із шатра, спокійний, з пером за вухом, з книжкою в руці)

Ну, що?

(Мовчання. До першого гвардійця.)

Чому це ти волочиш ледве ноги?

Гвардієць

Як легко шлункові, то тяжчає ногам!

Сірано

Про себе це сказать я міг би, друже, й сам!

Гвардієць

І це смутить тебе?

Сірано

Мене це окриляє.

Другий гвардієць

Голодний я, як вовк!

Сірано

На жаль, овець немає!

Третій гвардієць

Порожній шлунок мій!

Сірано

Аби не голова!

Четвертий гвардієць

Шумить мені в ушах.

Сірано

Не в животі, бува?

Інший гвардієць

За хліб із маслом я віддав би душу радо!

Сірано

(кидає йому книгу, що держав у руках)

Тим часом почитай, мій друже, «Іліаду»!

Знов інший гвардієць

В Парижі кардинал обідає щодня!

Сірано

Куріпку волите чи сите каченя?

Той самий гвардієць

Куріпку – і вина!

Сірано

Бургундського? Мускату?

Той самий гвардієць

Усе сюди давай!

Сірано

Це, може, забагато?

Інший гвардієць

Як чорт, голоден я!

Сірано

А їстоньки чортма!

Перший гвардієць

(знизуючи плечима)