Ренделі Фрейкс - Термінатор

Машина служби безпеки клініки мчала з вимкненими фарами пустельним відрізком шосе — машина-примара, що летіла назустріч вітру.

Термінатор сидів за кермом. Вони їхали серединою траси, позначеної переривчастою смугою. Вітер із шумом уривався крізь розбите вікно. У дзеркалі заднього огляду Джон бачив кіборгові очі, які світилися ледь помітним червоним світлом.

— Невже ти щось розрізняєш у цій темряві?

Справжні очі кіборга, розташовані за бутафорськими людськими, були налаштовані на нічний варіант роботи. Вони розглядали дорогу, створюючи монохроматичний образ, де все було видно чітко, як сонячного дня. Усе, повз що вони проїжджали, складалося в мозку кіборга в єдине ціле, дозволяючи обрати єдиний правильний варіант руху, що робило Термінатора найнадійнішим водієм у світі.

— Усе бачу, — недбало відповів Термінатор, що могло б видатися відвертим хизуванням, якби він не був машиною.

— Класно, — сказав Джон, трохи заспокоївшись.

Сара, як і раніше, не вірила власним очам. Тій Сарі, що постійно спізнювалася до ресторану, де багато років тому вона працювала офіціанткою, потрібна була всього лише секунда або дві на те, щоб звикнути до свого нового становища. Потім вона повернулася до найважливішої людини в її житті — Джона, який сидів на задньому сидінні.

— З тобою все гаразд?

Хлопчик кивнув.

Сара повернулася до сина, і в Джона закалаталося серце. Раніше мати не мала часу на вияв любові до власної дитини, але зараз вона по-справжньому його обійняла. Можливо, вона змінилася за цей час. Можливо, Джон просто найдорожчий для неї в усьому світі, а не тільки через цю його кляту місію в майбутньому. Щасливий Джон обхопив матір руками за шию. Але вона його не обіймала — вона просто пестила сина, перевіряючи, чи його не поранено. Джонові це нагадало клініку: так ветеринар обмацує собаку, перевіряючи, чи не поламала вона якоїсь кістки. Так, Сара, звичайно ж, дбала про нього.

Тільки в неї не було до нього справжньої любові.

Хлопчик сердито відсунувся від неї. Причому, був цілком щирим у виявленні своїх почуттів. Джон ненавидів матір за те, що вона вважає його якоюсь важливою річчю, яка може розбитися або зламатися.

— Я ж сказав — зі мною все гаразд!

Сара суворо подивилася на сина.

— Ти зробив найбільшу дурість у своєму житті!

Джон ледь повірив своїм вухам. Так, мати повинна сердитися, якщо син зробив щось не так. Але зараз його сварили за те, що він врятував материне життя! Чорт зна що! Не встиг він рота розкрити, як Сара знову напосілася на нього:

— А бодай тобі!.. Джоне, уже б час порозумнішати! Ти є неоціненним для майбутнього! Ти не маєш права ризикувати навіть задля мене, зрозуміло?! Я й сама можу дати собі раду! Господи, Джоне, та тебе ж замало не вбили!

У хлопчика затремтіло підборіддя. Він пригадав попередні образи. Знову мати споруджує цей образ майбутнього супермена й намагається втиснути в ці рамки Джона. Образ явно не для нього, але їй на це начхати. Усе як раніше… Щоб не розревтися, Джон сказав:

— Я… я мусив визволити тебе звідти… Пробач, я…

Джонові здавалося, що в порожніх очах кіборга більше жалю, аніж в очах рідної матері. Хлопчика буквально душили сльози. Не бажаючи показувати матері своєї слабкості, він відвернувся, але Сара побачила, що плечі Джона здригаються від ридань. Цього разу в її голосі з’явився жаль.

— Припини! Ну ж бо! Ти не повинен плакати, Джоне. Не маєш права!

Термінатор перевів погляд з дороги на Джона, що розмазував сльози по щоках. Він покопирсався у своїй пам’яті, намагаючись знайти якесь пояснення побаченому, але, на жаль, безрезультатно. Може, хлопчик забився?

— Що в тебе з очима? — запитав кіборг.

— Нічого, — відрубав Джон, утираючи носа рукавом.

Сара відсапувалася. Її тіпала нервова пропасниця. У думках виникали якісь епізоди. Усе пов’язане з колишнім життям, розлетілося на шматочки, і зараз вона гарячковито намагалася поєднати їх. Вона здогадувалася, що знову поводилася зі своїм сином не так, як належало б… Матері-одиначці важко ростити дитину, ну а коли твоїй дитинці призначено стати великим лідером, що, у буквальному значенні. слова, врятує людство, то й поготів. Сара була змушена озлобитися, навчитися виживати, вбиваючи в собі найдорожче. За все доводиться платити. Нормальним життям вони з сином ніколи не жили. Тільки й знали, що займалися підготовкою до глобальної війни. І це обійшлося їм занадто дорого. Сара дуже любила сина й робила все, щоб огорнути його теплом і турботою. Але, вона побоювалася, що Джон, її хлопчик, виросте слабким та зманіженим. Йому потрібна сила, мудрість, він повинен володіти зброєю. Навіщо йому любов?.. Господи, але скільки ж ненависті в його очах!

Так, дорого все обійшлося!

Тим часом Сара автоматично звертала увагу на все. Знову кинула сторожкий погляд на Термінатора і звернулася до нього:

— Ну., і що ти нам скажеш?

Державна нлініна Пескадеро, 12.23 дня

На галявині валялися люди в чорно-білому одязі. Карети «швидкої допомоги» ледве протискувалися поміж зляканими співробітниками клініки, пацієнтами. Санітари тягли доктора Сілбермана до машини, а він щось бурмотів собі під ніс. Бід збудження лікар говорив недоладно, але навіть якби й говорив нормально, сенсу в його словах не вловив би ніхто. Сілберман бурмотів:

— … Усе виявилося правдою, ми всі помремо, а цей хлопець змінився, я бачив, як він мінявся, просто в мене на очах, він пройшов через ґрати, немов їх не було, ви маєте повірити мені, не думайте, що в мене зараз психічний розлад, я лікар, і я знаюся на подібних речах, я говорю вам…

Його пристібнули до Наталки й зачинили за ним дверцята машини. Кар’єру психіатра було закінчено. Доктор Сілберман, якому пощастило залишитися живим після нападу першого термінатора багато років тому, став жертвою другого.

Доля, дійсно, велика жартівниця.

Т-1000 вирушив до головної брами, біля якої юрмилися поліціянти. Один з них, що їхав мотоциклом, побачивши офіцера Остіна, сповільнив хід.

— Усе гаразд?

Т-1000 знадобилося рівно чотирнадцять мікросекунд, щоб оцінити мотоцикл, після чого він сказав:

— Оце так мотоцикл!

Ніхто з двадцяти восьми поліціянтів і детективів не бачив, як Т-1000 поїхав на мотоциклі. А тіло справжнього поліціянта знайшли тільки за кілька годин — у баку для сміття. І нікому навіть на думку не спало, що це вбивство якимось чином пов’язано з офіцером Остіном. На всій землі Т-1000 був найнебезпечнішим механізмом, який отримав завдання одним влучним ударом звести рахунки з людством.

Поліціянти були занадто зайняті тим, що записували прізвища можливих свідків.

Ла Меса, Каліфорнія, 4.16 ранку

Термінатор гнав машину,