Ренделі Фрейкс - Термінатор

Голова Т-1000 лежала двома понівеченими шматками в нього на плечах. Поняття болю ніколи не вводилося в сенсорну область цієї рідкої машини. Біль служив усього лише показником ушкодження якоїсь частини організму. Але в цього «організму» не було частин, якщо не вважати ними молекули. Кожна молекула була варіантом самої машини в мініатюрі. Коли якусь частину розривало на шматки, ці шматки перетворювалися на поліметалевий сплав, у молекулярну пам’ять якого було закладено одну-єдину команду: відшукати основну масу машини і приєднатися до неї. Кожна молекула мала діапазон перебування в радіусі десяти миль. Зараз розірвані частини Т-1000 були набагато ближче. Тому після нетривалої паузи, викликаної балістичним шоком, Т-1000 знову відновив здорове людське обличчя без будь-яких ознак ушкодження.

Він повернувся до зачинених дверей, просунув поміж ними руки — при цьому кінчики його пальців перетворилися на гачки — і легко розсунув стулки в різні боки. Не вагаючись, Т-1000 стрибнув у відкриту шахту.

Немов цеглина, він пролетів два поверхи.

Почувши, як щось гепнулося на дах ліфту, усі троє разом поглянули вгору. Термінатор швидко перезарядив зброю. Сара вихопила в нього з-за ременя кольт сорок п’ятого калібру й націлилася в стелю. Вона не дозволить, щоб хтось убив її сина!

Тим більше, не хтось, а щось.

Джон набрав у легені повітря, і тут…

Бах!

Гострий, як голка, хромований спис простромив стелю кабіни і проникнув усередину на чотири фути.

Він був за кілька десятків дюймів від Сариного обличчя.

Жінка мимоволі відкрила вогонь. Кулі пробивали дах кабіни. Піка блискавично зникла і знову опустилася за кілька дюймів від Джона, розпанахавши Термінаторові куртку.

Термінатор безупинно стріляв з кольта. Металеве жало невтомно втикалося в стелю, немов якийсь шаленець тикав у консервну бляшанку гострим льодорубом. Сара завила від болю, коли один з ударів розкраяв їй лопатку.

Почувся тихий дзвінок. На індикаторі над дверима спалахнуло: «гараж». Двері відчинилися, і Сара буквально витягла Джона з кабіни.

Вони опинилися в підвалі. «Харлей» (тепер непотрібний, оскільки їх стало троє) стояв поблизу. Термінатор просканував територію, підшукуючи необхідний засіб пересування, на якому можна було б утекти.

Т-1000 зробив у стелі кабіни ліфта досить широку дірку, через яку зміг пролитися. Масивна куля сплаву перетворилася на рідку масу, яка впала крізь дірку на підлогу і встала, набувши форми офіцера Остіна. Коли всі датчики знову запрацювали після секундної затримки, Т-1000 швидко зорієнтувався.

Синьо-біла машина шпитальної охорони під’їхала до воріт, завищали гальма. Сара побігла назустріч машині й зупинилася. Міцно стискаючи обома руками кольт, спрямувала його в обличчя охоронцеві.

— Вилазь! Хутко!

Охоронець умить зрозумів, що ця пацієнтка, яка вимахує зброєю, явно несповна розуму, і сперечатися не став.

Але для Сари навіть ця мить видалася занадто довгою. Вона вистрілила у скло. Куля просвистіла повз вухо охоронця.

— Мерщій!

Дверцята відразу відчинилися, охоронець вивалився з машини й підніс руки догори. Термінатор недбало швиргонув людину вбік і вмостився за кермо. Сара увіпхнула Джона на заднє сидіння, а сама сіла поруч з водієм. Термінатор дав задній хід і натиснув на педаль акселератора. Колеса скажено оберталися на слизькому пандусі.

Термінатор через плече простягнув кольт Джонові й наказав:

— Перезаряди.

Джон витяг трохи набоїв з кишені свого армійського кітеля й узявся заряджати зброю.

Доки Термінатор виводив машину заднім ходом, Сара ще якось трималася. Т-1000 біг до них від ліфта. Перетворившись із хромованої невизначеної маси на поліціянта, він, здавалося, не постраждав і надалі набирав швидкість.

Термінатор простягнув Сарі нову обойму для кольта. Бона відкинула порожню і вставила повну. Звела курок.

Машина задом вирулила з гаража і помчала до брами.

Джон простягнув Термінатору заряджений кольт. Кіборг висунувся з вікна й націлився у переслідувача. Обличчя Т-1000 яскраво освітлювали фари.

Термінатор вистрілив і пробив супротивнику плече. В отворі блиснув рідкий метал, але тут-таки затягнувся і знову перетворився на однострій.

Висунувшись зі свого вікна, Сара кілька разів вистрілила. Третя куля влучила йому просто в лоба, але Т-1000 лише трохи зашпортнувся. Жінка стріляла далі й далі. На грудях та голові ворога з’явилися отвори від куль. Не витрачаючи енергії на відновлення зовнішності, Т-1000 усю її спрямував на просування вперед, і відстань між ним та машиною швидко скорочувалася. Він уже подолав перешкоду замкненої брами.

— Тримайтеся, — спокійно сказав водій-кіборг, роблячи різкий поворот.

Машина розвернулася на сто вісімдесят градусів. Вискнули гальма.

Т-1000 майже наздогнав їх.

Рука Термінатора перемикала передачі, нога тисла на педаль газу.

Машина рвонула вперед.

Т-1000 стрибнув і впав на багажник. Його рука перетворилася на сталевий спис, яким. він пробив корпус машини — відразу ж піка стала блискучим хромованим гаком. Він стукнув по машині іншою рукою, і ще один гак встромився в машину.

Термінатор повернувся до Сари й кинув:

— Візьми кермо!

Кіборг висунувся з вікна, а Сара взялася за кермо і натиснула ногою на педаль газу, ведучи машину на швидкості сімдесят миль на годину.

Джон дивився в заднє вікно. Т-1000 уже підніс для удару руку. Хлопчик сковзнув на підлогу.

Скло розлетілося на друзки.

Т-1000 замахнувся, готуючись завдати нового удару, але цієї миті Термінатор вистрілив. Він поцілив Т-1000 в руку. Куля розтрощила зап’ястя на шматки.

Офіцер Остін стрімголов скотився з машини, яка збільшила швидкість. Джон підвівся й визирнув через розбите вікно. Т-1000 з розмаху торохнувся об бруківку, але прожогом схопився на ноги й кинувся навздогін.

Тепер він, безперечно, відставав. Сара втопила педаль газу в підлогу, та й цей убивця з рідкого металу мав обмежені можливості. Бігцем він наздогнати їх просто не міг.

Джон бачив руку-гачок, що все ще стирчала з корпуса машини просто в нього попід носом. Боязко відчепив цей страшний уламок і жбурнув на дорогу. Вона спочатку набула яйцеподібної форми, потім перетворилася на тремтячу, немов ртутну, кульку.

Машина мчала назустріч ночі.

За мить Т-1000 зрозумів, що бігцем йому своєї цілі не наздогнати. Задні вогні машини значно віддалилися. Те, що ціль від нього вислизнула, анічогісіньки не означало — тому що в Т-1000 не було хронометра. Він становив собою новий зразок Небесної Мережі. Відчуття часу, безумовно, корисна річ, але у більшості випадків воно нічого не важить. Адже для роботи цієї моделі не існує жодних перешкод, він не знає, що таке втома, біль, страждання, смерть.

Т-1000 не помічав нічого навколо, цілком зосередившись на втечі цілі. Він кинув погляд униз. Рідка металева кулька затремтіла, витяглася, допоки не торкнулася черевика офіцера Остіна і не влилася в неї, знову приєднавшись до основної маси об’єкта.

На південь по