Кен Фоллетт - Ніколи, Кен Фоллетт

Накласти їх було його ідеєю.

— Вони подіяли навіть сильніше, ніж ми сподівалися, — мовила Полін. — Економіка Північної Кореї й без того ослаблена, а ми штовхнули її в прірву.

— Якщо ми не хотіли цього, не слід було й починати.

Полін і на думці не мала звинувачувати Чесса.

— Чессе, то було моє рішення, і я не кажу, що воно хибне. Хто ж знав, що санкції потягнуть за собою повстання проти пхеньянського режиму, якщо саме про це йдеться? — Повернувшись до аналітика ЦРУ, мовила: — Містере Гейре, будь ласка, продовжуйте. Ви казали, що в новинах про арешти не все в’яжеться.

— Це випливло дві години тому, коли в нас була ще ніч, а там — вечір, — пояснив Гейр. — Репортер KBS1, найбільшого південнокорейського новинного каналу, вийшов на зв’язок із так званими зрадниками — яких, до речі, ми не контролюємо.

— А шкода, — вставив Ґас.

— У новинах показали записане через інтернет інтерв’ю з північно-корейським офіцером, який називає себе одним із повстанців. Імені його не розкрили, але нам вдалося ідентифікувати його як генерала Пак Чеджіна. Він стверджує, що арештувати не вдалося нікого, і база так само в їхніх руках.

— У сюжеті назвали базу?

— Ні. Супутникових знімків бою теж нема: нині зима, і весь регіон затягнутий хмарами. Але під час інтерв’ю він стоїть надворі, позаду видно будівлі. Ми порівняли їх із наявними знімками та іншою інформацією про північнокорейські військові бази та встановили, що це Сан-намні.

— Знайома назва, — промовила Полін. — Чи не там тримають ядерні ракети? — Раптом усе осягнула: — Господи, повстанці контролюють ядерну зброю.

Ґас сказав:

— Тому ми й зібралися.

Полін мовчки усвідомила почуте. Нарешті промовила:

— Це дуже серйозно. Які наші дії? Думаю, насамперед слід поговорити з президентом Ченем. — Усі згідно закивали. Вона глянула на годинник: — У Пекіні ще навіть немає восьмої вечора, отже, він не спить. Будь ласка, підготуйте дзвінок.

Голова адміністрації вийшла зробити розпорядження. Чесс поцікавився:

— І що ви скажете Ченеві?

— Це вже інше складне питання. Що ви порадили б?

— Спершу варто вислухати його, як він бачить ситуацію.

— Звісно. Він напевно має більше інформації, ніж ми. І за останні дванадцять годин, безперечно, провів хоча б одну розмову з Верховним керівником Каном.

Гейр пирхнув:

— З Кана він багато не витягне. Адже ці двоє відверто недолюблюють один одного. Проте Ченева служба розвідки працювала цілий день, як оце ми — всю ніч. Вони не менш розумні за нас, тому Чан Кай щось та й накопав. А ось чи поділиться він інформацією з вами — це вже інше питання.

Відповідати на це зауваження Полін було не обов’язково. Тому сказала:

— Чессе, що іще?

— Запитайте, що він планує робити.

— А які в нього варіанти?

— Скажімо, спільна китайсько-північнокорейська операція з повернення Саннамні під контроль Пхеньяна.

Гейр знову озвався без дозволу:

— Кан на таке не погодиться.

«Сумно, але він має рацію», — подумала Полін і сказала:

— Добре, містере Гейре, а що, по-вашому, зробить китайський президент?

— Нічого.

— Чому ви так вважаєте?

— Я так не вважаю, я це знаю. Хай як поведуться китайці, це тільки загострить ситуацію.

— Та попри те, я запитаю в нього, чи США і міжнародна спільнота можуть чимось допомогти.

Гейр відповів:

— Тоді доведеться запевнити, що ви не бажаєте втручатися у внутрішні справи іншої країни. Китайці на цьому схиблені.

Уроку дипломатії від нього Полін не потребувала.

— Містере Гейре, гадаю, ми можемо відпустити вас відпочити.

— Так, звісно.

Гейр відчинив двері й вийшов.

Софія сказала:

— Перепрошую за таку поведінку. Його ніхто не любить, але він занадто цінний кадр, якого не можна так просто звільнити.

Полін не мала бажання обговорювати Гейра.

Сказала натомість:

— Необхідно вирішити, чи переводити в бойову готовність нашу армію.

Ґас відповів:

— Так, мем. Наразі рівень готовності звичайний, DEFCON 5.

— Треба підняти до DEFCON 4.

— Посилене ведення розвідки та суворі заходи безпеки.

— Не хочеться цього робити, бо преса роздмухає скандал, але наразі це необхідний крок.

— Згоден. А контингент у Південній Кореї треба перевести на DEFCON 3. Востаннє таке робили одинадцятого вересня.

— Нагадайте, будь ласка, в чому різниця між третім і четвертим рівнями.

— Найбільша полягає в тому, що на DEFCON 3 авіація повинна бути готова до злету за п’ятнадцять хвилин.

Повернулася Жаклін.

— Перекладачі на місці, Чень чекає на лінії відеозв’язку.

Полін зиркнула на екран комп’ютера:

— Так швидко.

— Мабуть, він очікував на ваш дзвінок.

Полін записала в блокноті: «Саннамні, ядерна зброя, Сили спец-операцій, арешт, стабільність у регіоні, стабільність у світі». Далі пролунав рингтон приєднання, і на екрані з’явився Чень. Він сидів за великим столом у своєму кабінеті, на тлі червоно-жовтого прапора й зображення Великої китайської стіни. Полін привіталася:

— Добридень, пане президенте. Дякую, що погодилися на дзвінок.

Чень відповів через перекладача:

— Радий нагоді поговорити з вами.

Під час неформальних зустрічей Чень цілком спокійно спілкувався з Полін англійською, проте в такій серйозній розмові не могли дозволити собі непорозуміння.

Полін спитала:

— Що відбувається на Саннамні?

— Боюся, американські санкції призвели до економічної кризи.

«Санкції наклала ООН, а кризи не було б, якби не тупа комуністична економіка», — подумала Полін, але нічого не промовила вголос.

Чень провадив далі:

— У відповідь Китай надає Північній Кореї термінову економічну допомогу у вигляді рису, свинини й бензину.

«Тож ми погані, а ви хороші, — подумала Полін. — Так-так-так. Але перейдімо до справи».

— Наскільки мені відомо, Сили спецоперацій розбиті й арештів провести не вдалося. Невже в руки заколотникам потрапила ядерна зброя?

— Не можу нічого підтвердити.

«Що означає “так”», — серце Полін тьохнуло. Якби міг, Чень усе заперечив би.

— Пане президенте, якщо це виявиться правдою, який у вас план дій?

— Я не втручатимусь у внутрішні справи іншої країни, — вперто промовив Чень. — Це основоположний принцип нашої міжнародної політики.

«Основоположне лайно собаче», — подумала Полін, але вголос сказала м’якше:

— Якщо бунтівники контролюють ядерну зброю, це вже загроза стабільності в регіоні, що зачіпає і вас.

— Наразі загрози регіону нема.

Як горохом об стіну.

Зробила постріл наосліп:

— А якщо повстання перекинеться й на інші військові бази? Сан-намні не