Рік Рірдан - Зниклий герой, Рік Рірдан

У Пайпер у горлі утворився ком. Зараз вона була слабкою ланкою зграї. Вовки без сумнівів відчували її страх. З таким самим успіхом вона могла повісити на себе плакат з написом: «Безкоштовний обід».

Вовки розділились, і у світло вогню ступив чоловік. Він мав засалене і кошлате, кольору камінної кіптяви волосся, зверху якого була корона, складена з чогось, схожого на фаланги людських пальців. Одяг складався із рваних шкур вовків, зайців, єнотів, оленів та декількох інших тварин, визначити яких Пайпер не вдалося. Шкури були необроблені і, судячи із запаху, не дуже свіжі. Чоловік мав гнучку та м’язисту статуру, як у бігуна на дальню дистанцію, а обличчя... Череп, обтягнутий тонкою блідою шкірою. Зуби були загострені, наче клики, а очі палали яскраво-червоним, так само як у його вовків, і свердлили Джейсона з лютою ненавистю.

— Ессе, — промовив він, — filli Romani.

— Говори англійською, вовкаре! — закричав Хедж.

Вовкар огризнувся:

— Скажи своєму фавну стежити за язиком, сине Риму! Або він стане моєю першою закускою.

Пайпер пригадала, що фавн — римська назва сатира. Не зовсім корисна відомість. А от якби вона змогла пригадати, ким був цей чолов’яга в грецькій міфології і як його перемогти, оцим би можна було скористатися.

Вовкар оглянув їх маленьку групу. Його ніздрі смикнулися.

— То це правда, — задумливо промовив він. — Дитина Афродіти. Дитина Гефеста. Фавн. І дитина Риму, тим паче самого володаря Юпітера. Усі разом, і не вбивають одне одного. Як цікаво.

— Вам розповідали про нас? — запитав Джейсон. — Хто?

Чоловік рикнув — можливо,( це був сміх, можливо, виклик.

— О, ми шукали тебе по всьому заходу, напівбоже! Сподівалися знайти першими. Цар велетнів винагородить мене, коли відродиться. Я Лікаон, цар вовків. І моя зграя зголодніла.

У темряві заричали вовки.

Пайпер побачила, як Лео сховав свій молот і дістав дещо інше зі свого пояса — скляну пляшку, наповнену прозорою рідиною.

Пайпер напружила мозок, намагаючись пригадати щось стосовно імені вовкаря. Вона була певна, що чула його в минулому, однак не могла пригадати подробиць.

Лікаон втупив очі в Джейсонів меч. Вовкар ворухнувся в один бік, потім в інший, наче шукав слабке місце, але Джейсонів меч рухався разом із ним.

— Ідіть геть, — наказав Джейсон. — Тут немає їжі для вас.

— Хіба що ви бажаєте бургерів з тофу, — запропонував Лео.

Лікаон оголив ікла. Вочевидь, він не був прихильником тофу.

— Якби на те моя воля, — з жалем промовив Лікаон, — я вбив би тебе першим, сину Юпітера. Твій батько зробив з мене те, чим я є. Я був могутнім смертним царем Аркадії, мав п’ятдесят чудових синів, а Зевс убив їх усіх своїми блискавками.

— Га! — промовив тренер Хедж. — На то була підстава!

Джейсон озирнувся.

— Тренере, ви знаєте цього блазня?

— Я знаю, — відповіла Пайпер.

Подробиці міфа повернулися до неї — коротка жахлива історія, над якою вони з батьком сміялись за сніданком. Зараз їй не було смішно.

— Лікаон запросив Зевса на обід, — сказала вона. — Але цар не був певен, що то справді Зевс. Тому, щоб перевірити сили бога, Лікаон спробував нагодувати гостя людською плоттю. Зевс був обурений...

— І вбив моїх синів! — завив Лікаон. Вовки позаду завили разом із ним.

— Тож Зевс перетворив його на вовка, — продовжила Пайпер. — Люди... люди кличуть вовкулаків лікантропами на його честь, на честь першого вовкулаки.

— Царя вовків, — закінчив тренер Хедж. — Безсмертної, смердючої, порочної дворняжки.

— Я роздеру тебе на шматки, фавне! — заричав Лікаон.

— О, бажаєш козлятинки, приятелю? Зараз я влаштую тобі козлятинки.

— Припиніть, — сказав Джейсон. — Лікаон, ви сказали, що хотіли б убити мене першим, але?..

— На жаль, дитина Риму, за тебе замовили слівце! Оскільки оця, — він махнув пазурами у бік Пайпер, — провалила своє вбивство, тебе доставлять живим до «Будинку Вовка». Одна з моїх соратниць просила честі вбити тебе власноручно.

— Хто? — запитав Джейсон.

Вовчий цар хіхікнув.

— О, велика твоя шанувальниця. Вочевидь, ти справив на неї неабияке враження. Вона подбає про тебе найближчим часом, і це мене тішить. Пролиття твоєї крові в «Будинку Вовка» чудово помітить мою територію. Лупа двічі подумає перед тим, як кидати виклик моїй зграї.

Серце Пайпер ладне було вистрибнути з грудей. Вона не зрозуміла всього, що сказав Лікаон. Однак жінка, яка хоче вбити Джейсона? «Медея, — подумала вона. — Якимсь чином їй вдалось пережити вибух».

Пайпер важко підвелась на ноги, але перед очима знову затанцювали плями. Печера ніби почала обертатися.

— Ви підете зараз, — сказала Пайпер, — перш ніж ми вас знищимо.

Вона намагалася вкласти силу в слова, але була заслабкою. Тремтячи у своїх ковдрах, бліда, спітніла і ледве здатна тримати ножа, вона не здавалася дуже загрозливою.

Червоні очі Лікаона насмішкувато звузилися.

— Хоробра спроба, дівчисько. Я вражений. Можливо, я зроблю твою смерть швидкою. Живим потрібен тільки син Юпітера. Решта з вас, боюсь, стане обідом.

У ту мить Пайпер була впевнена, що от-от помре. Та принаймні помре на ногах, б’ючись пліч-о-пліч із Джейсоном.

Джейсон зробив крок уперед.

— Ви нікого не вб’єте, людино-вовче. Не пройшовши через мене.

Лікаон завив і випустив пазури. Джейсон рубанув його, але золотий меч пройшов крізь, наче вовчого царя там і не було.

Лікаон розсміявся.

— Золото, бронза, сталь — жодний з цих металів не допоможе проти моїх вовків, сину Юпітера.

— Срібло! — крикнула Пайпер. — Хіба срібло не вбиває вовкулаків?

— У нас немає срібла! — сказав Джейсон.

Вовки стрибнули у світло вогню. Хедж у захваті ринувся назустріч:

— Ура!

Але Лео напав першим. Він жбурнув свою скляну пляшку, і та розбилась об землю, розплескавши рідину на вовків, — рознісся запах бензину. Він вистрілив шквалом вогню в калюжу, і здійнялася стіна з полум’я.

Вовки вискнули і відступили. Деяких охопив вогонь, і вони стрибнули в сніг. Навіть Лікаон збентежено дивився на вогняну перешкоду, що