Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Чекати доводиться досить довго. Година пізня, цілком ймовірно, що Волему доводиться їх будити. І все ж таки. На гадку приходять веселі подружки Ліс – може, якась із них ночує сьогодні не в своїх покоях? Щодо Девіна і Фрая – нехай, хоч це і прикро – знати, що вони розважаються, коли я мучуся невідомістю. А щодо Міргана… не хочу думати, що це так. Наче гадина звивається коло серця. Скільки часу жила без нього – і нічого, а тепер… а тепер він фактично усунув мене від усього!– нагадую собі. І в розрахунок не бере.

Нарешті чуються кроки і заходять Мірган з Фраєм, супроводжувані Волемом. Погляд Міргана одразу зупиняється на мені.

- А де Девін? – здіймаю брови. По обличчю Міргана пробігає тінь.

- Він теж зараз прийде. Адже йому відомо, де ваші покої, - пояснює Волем і Мірган похмурніє ще більше.

- Я був впевнений, що ви довго на самоті не висидите, - весело коментує Фрай.

- О, отже робили ставки? Це багато що пояснює, - відповідаю рівно і прохолодно.

- Насправді, Аво, не хотіли привертати зайву увагу. Ми практично впевненні, що Кертіс має тут свою людину.

- З чого такі висновки? Леді Агата так вважає? Ви розмовляли з нею?

Мірган і Фрай мовчать, займаючи крісла у вітальні, а я нагадуюсь за заходи безпеки. Встаю, щоб обійти кімнату, але тут відкриваються двері і заходить Девін. Вітається, схиливши голову. Я запрошуюче веду рукою до крісел, а сама повертаюсь до Волема.

- Будь ласкавий, постережи зовні. Тільки не світи. Нам зараз свідки ні до чого. Ліс, і ти йди постережи теж. Не боїшся? – дівчина мотає головою, що ні.

Волем з Ліс виходять, і я теж займаю місце коло столу. Говорити першою не хочу – розкривати зміст листа слід не раніше, ніж я почую їхню інформацію.

Чоловіки теж мовчать. Не витримує першим Фрай.

- Не ображайтеся, Аво. Просто ми не те щоб змогли щось суттєве дізнатися. А бігати до вас з докладом було б підозріло. Втім, ви здається, більш успішні у видобудку інформації?

- Не можу цього знати, - відповідаю рівно. – Ви мені нічого не розповіли. То що?