Павло Дерев'яненко - Аркан вовків, Павло Дерев'яненко

полювання настільки глибоко, що виснажив її. Тож ваша пропозиція запізнилася, пане інкогніто, бо мисливство перестало мене цікавити.

— Прості тварини не дуже захоплюють, безперечно, — відповів незнайомець, зробивши наголос на першому слові.

— Хочете запропонувати екзотичних? Контрабанда? — Борцеховський добродушно пирхнув.

— Екзотичних, — чоловік посерйознішав і кілька секунд дивився на нього. — Але не тварин.

— На що ви натякаєте? — добродушність магната як вітром здуло.

— Nihil verum est licet omnia, — процитував гість. — Полювати можна не тільки на звірів, пане Борцеховський.

Магнат рвучко піднявся, зачепивши кавовий столик. Філіжанки дзвінко підстрибнули та пролили каву. Охоронці обернулися.

— Стривайте! — крикнув незнайомець. — Я прийшов не для шантажу!

Той, кого шантажували неодноразово, міг відрізнити правду від брехні.

— Звідки вам відомо? — прошипів Борцеховський.

— Звідки більше ніхто не дізнається, — незнайомець підняв долоні у мирному жесті. — Заспокойтеся, пане. Слово честі, вам нічого не загрожує! Всі ми маємо якісь захоплення, що засуджуються лицемірним суспільством...

— Навіщо ви тут?

— Я приїхав запропонувати товар, — вкрадливо прошепотів незнайомець. — Дуже цікавий товар, значно кращий за тих безхатченків і волоцюг, якими ви розважаєтеся останнім часом. Авжеж, коштуватиме товар чимало... Але ви все одно придбаєте його. Бо вам сподобається.

— Ви занадто самовпевнені, — відрубав Борцеховський. — Приходите до мене додому, розмовляєте обурливими натяками. Я такого не потерплю! Кажіть прямо, або я кличу охорону.

— Кажу прямо: ми можемо продати вам унікальне створіння, два в одному, людину та звіра, — незнайомець легко усміхнувся. — Якщо бути точним, людину та вовка. Дві сутності на одне тіло. Рідкісне та коштовне тіло, значно цікавіше за будь-яку екзотичну тварину. Прикрасить ваше полювання новими барвами!

— Ви сказали, — магнат не мав продовжувати, бо чоловік уже радо кивав.

— Саме так, пане Борцеховський.

— Йдеться про те, що я подумав?

— Зі звичними кулями полювати на них важко... Допоки не набридне. Тоді достатньо змінити кулі на срібні, — незнайомець спокійно долив собі кави, наче розмова йшла за партію деревини. — Єдиний мінус, і я чесно про нього попереджаю: вони будуть трохи несповна розуму... Не до кінця розумітимуть, що відбувається навколо. Але їхніх мізків вистачить, щоби розпізнати небезпеку та намагатися врятуватися від неї. Ролі втікача цілком достатньо для ваших цілей, чи не так?

— Припустимо, що ви кажете це серйозно, і що я вам повірив, — Олександр уже був на гачку, але мав питання. — Хіба таких унікальних створінь не шукатимуть?

— Шукатимуть, пане Борцеховський. Але не у вас. Усі ризики на нашій стороні, а ви тільки платите за готовий товар. Конфіденційно та безпечно.

— Ця теоретична пропозиція скидається на спробу конкурентів улаштувати грандіозну підставу.

— Занадто складно, пане Борцеховський, — хитнув головою незнайомець. — Подумайте: конкурентам варто лише дізнатися про екстравагантні мисливські розваги, аби поховати ваше ім'я.

— Сказав незнайомець, який відмовився назвати власне та водночас намагається переконати мене у конфіденційності та безпеці.

— Ім'я — доволі переоцінений маркер, — чоловік допив каву і відставив філіжанку. — Я не можу вам нічого довести, пане Борцеховський. А навіть якби міг, то кожен доказ можна купити чи сфальсифікувати, хіба не так?

Борцеховський хотів було з'їсти шматочок пляцка, але апетит розтанув разом зі спокоєм.

— На цьому мою частину виконано: я приніс пропозицію. Тепер ваша справа, чи прийняти її. Пропозиція не є терміновою. Таке потрібно обдумати, я розумію. Як вирішите спробувати, почепіть на ворота червону стрічку: нехай прикрашає їх, доки не отримаєте листа з подальшими кроками нашої співпраці, — чоловік махнув рукою. — А як не наважитеся, то просто викиньте все з голови. Нічого не було. Що б ви не вирішили, я з вами ніколи більше не зустрінуся.

Незнайомець неквапом піднявся.

— О! Ледь не забув про головне.

Він дістав із внутрішньої кишені невеличкий папірець та поклав його під свою філіжанку.

— Ціна за один екземпляр. Сума не обговорюється, жодних знижок і відстрочок. Товар з'являтиметься сезонно та без розпорядку. Будь-які замовлення наперед неможливі. Ці умови лишатимуться незмінними на весь час нашої можливої співпраці, — незнайомець посміхнувся. — Як бачите, я теж ділок.

— І доволі безкомпромісний. Клієнтів таке відлякує.

— Лише непевних. А я монополіст, — гість посміхнувся. — На все добре, пане Борцеховський.

Чоловік вийшов із альтанки та в супроводі охорони подався до воріт.

Олександр дивився йому в спину і хлебтав схололу каву, наче воду. У ньому тремтіло добре знайоме збудження, передчуття вигідної угоди. Він узяв папірець, розгорнув і гмикнув від побаченої суми.

Незнайомець знав, як його зацікавити. Борцеховський міг заплатити вдвічі більше.

— Знайди якусь ганчірку червоного кольору, — крикнув він служці. — Дожени гостя і передай її від мого імені. Хутко!

— Слухаюся, пане, — лакей, високо підкидаючи ноги, побіг до маєтку.

Борцеховський відкинувся на спину та відправив до рота кусень пляцка. Йому подобалась вишня, бо нагадувала свіжу, позбавлену шкіри плоть.

Пляцок смакував відмінно.

***

Северин біг, як ніколи в житті — бо ніколи досі його життя не залежало від бігу.

Борцеховський кричав щось услід, але він не чув. Северин летів крізь хащу, прудкі лапки несли наосліп, чагарники хльостали по боках, а в голові калатала одна думка: втекти, втекти, втекти якнайдалі!

Уперше він був не мисливцем, а жертвою.

Я можу все виправити.

Він і досі не міг повірити у цю нісенітницю: якийсь магнат у своїх угіддях полює на обернених характерників заради розваги, а затим закопує їхні тіла біля мисливського будиночка!

Сліпі очі на відрізаній голові Вишняка, яка здавалася всохлою; байдужі постаті у сірому одязі та стрункі тонколапі собаки на довгих повідках; скуті кайданами голі брати; все це не могло бути правдою. Ще зранку всі були живі та