Ліза Фельдман Барретт - Як народжуються емоції

Багато інших тварин засвоюють також поняття за допомогою зорових образів або звуків. Вівці, очевидно, впізнають одна одну в обличчя (!), а кози — за меканням.

В умовах лабораторії тварини здатні засвоювати додаткові поняття, якщо винагороджувати їх їжею чи напоями, розширюючи їхню афективну нішу. Бабуїни можуть навчитись відрізняти «B» від «3» незалежно від шрифту, а макаки — відрізняти зображення тварин від зображення їжі. Макаки-резуси здатні засвоювати поняття «макака-резус» як окреме від «японський макак» навіть попри те, що вони належать до одного виду й відрізняються лише кольором. (Чи не нагадує це вам щось людське?) Макаки навіть здатні засвоювати поняття, щоб відрізняти стилі малювання Клода Моне, Вінсента ван Гога та Сальвадора Далі.

Проте поняття, що засвоюють тварини, не будуть такими ж, як людські. Люди конструюють засновані на цілях поняття, а мозок макак просто не має для цього необхідних налаштувань. Це той самий брак налаштувань, що відповідає за їхню меншу афективну нішу.

А людиноподібні мавпи — чи можуть вони конструювати засновані на цілях поняття? Шимпанзе, наші генетично найближчі родичі, мають більші мізки, ніж макаки, з більшою кількістю налаштувань, необхідних для інтеграції сенсорної інформації. Людський мозок, правда, все одно втричі більший за мозок шимпанзе, з більшою кількістю цих важливих налаштувань. Але це не виключає засновані на цілях поняття для шимпанзе. Цілком можливо, що ваш мозок краще обладнаний для створення суто психічних понять, таких як «Багатство», однак мозок шимпанзе краще обладнаний для створення понять дій та конкретних предметів, на кшталт «Їсти», «Збирати» та «Банан».

Мавпи майже напевне мають поняття для фізичної поведінки, такої як стрибання з гілки на гілку. Велике питання в тому, чи може один шимпанзе дивитися, як інший шимпанзе гойдається на дереві, і сприймати випадок «Веселощів»? Це вимагало б від шимпанзе, який дивиться, мати суто психічне поняття, здогадуватися про наміри іншого шимпанзе й робити з цього умовивід. Більшість науковців припускають, що умовивід є базовою здатністю людського розуму. А отже, якщо його можуть робити людиноподібні мавпи, багато що поставлене на карту. Ми знаємо, що мавпочки його робити не можуть; вони ще можуть зрозуміти, що людина робить, але не що вона думає, бажає чи відчуває.

Якщо говорити про людиноподібних мавп, цілком можливо, що вони могли б робити умовиводи та конструювати засновані на цілях поняття, але наукового вердикту про це досі немає. Можливо, передумови для цього мають шимпанзе, бо вони здатні створювати де­які психічні подібності серед відмінностей сприйняття. Наприклад, вони знають, що леопарди лазять по деревах, змії лазять по деревах і мавпочки лазять по деревах. Цілком можливо, що шимпанзе могли б розширити це поняття для якоїсь нової тварини, яка здатна виконувати подібну дію, наприклад домашньої кішки, і передбачати, що кішки теж лазять по деревах. Але людське поняття «Лазити» — це просто дія, а є ще поняття «Лізти», яке передбачає мету. Тому справжнім тестом було б, чи розуміють шимпанзе, що той, хто вибігає сходами вгору, підіймається по кроку драбиною та заповзає на скелю, має одну й ту саму мету: «Лізти». Ця психічна особливість показала б нам, що шимпанзе дійсно здатні вийти за межі фізичних подібностей, групуючи разом випадки лазіння, що здаються зовсім різними, але мають спільну психічну мету. А якби шимпанзе могли зрозуміти, що рух угору соціальною ієрархією також означає «лізти», то їхні поняття були б ідентичні нашим. Як ми засвоїли з розділу 5, людські діти можуть досягти такої особливості, якщо мають слово для відображення цього поняття. Тоді наступне питання полягає в тому, чи мають людиноподібні мавпи здатність засвоювати слова та використовувати їх для засвоєння понять у спосіб, як це роблять людські діти.

Вчені намагаються навчити людиноподібних мавп мови ще з 1960-х років, як правило, за допомогою системи зорових символів, на кшталт американської мови жестів, бо голосові механізми мавп не дуже пристосовані для людської мови. Людиноподібні мавпи можуть навчитись використовувати сотні слів або інших символів для позначення конкретних особливостей світу, якщо в процесі їм запропонувати винагороду. Вони навіть здатні комбінувати символи для висловлення складних прохань їжі, таких як «сир їсти — хочу» та «льодяник швидше — хочу кілька». Науковці все ще сперечаються: розуміють ці мавпи значення символів чи просто повторюють їх за тренерами, щоб випросити винагороду? Для нас найважливіше, чи здатні великі мавпи засвоювати та використовувати слова або символи самі по собі, без явної винагороди, і чи здатні вони створювати суто психічні поняття, на кшталт «Багатства» або «Смутку».

Наразі ми маємо дуже мало доказів, що людиноподібні мавпи здатні засвоювати та використовувати символи без зовнішнього втручання. Схоже, вони мають лиш одне таке поняття, яке можна відобразити символом без вимагання винагороди ззовні: «Їжа». Але коли мавпи все ж навчаються використовувати якесь слово, то чи роблять вони наступний крок? Чи використовують вони це слово як запрошення вийти за межі того, що бачать, чують, відчувають на дотик та смак, щоб зробити умовивід? Цього ми поки що не знаємо. Слова точно не підказують мавпам шукати поняття в умах інших створінь так, як це роблять людські діти. Але там є декілька можливостей. Наприклад, схоже на те, що шимпанзе здатні категоризувати не схожі на вигляд предмети за функцією (інструменти, контейнери, їжа), якщо їх винагоро­джувати і якщо вони вже мають безпосередній досвід, пов’язаний із цією функцією. Навіть більше, якщо вчити (і винагороджувати) їх пов’язувати якийсь символ із категорією на кшталт «Інструменти», вони здатні відносити цей символ до незнайомих їм інструментів.

Чи використовують людиноподібні мавпи слова таким чином тільки для випрошування винагороди? Скептики зазначають, що мавпи точно не використовують символів чи слів для розмов про погоду чи їхніх дітей; вони можуть посилатися на щось інше, ніж винагорода, але лише якщо винагорода чекає з іншого боку. (Було б цікаво поспостерігати, що сталося б із навченими символам мавпами, якби тренери перестали їх винагоро­джувати. Чи продовжили б вони використовувати ці символи?) Важливим моментом, на мою думку, є те, що слова, схоже, не стають внутрішньою частиною афективної ніші більшості мавп, як у випадку з типовими людськими немовлятами. Для людиноподібних мавп самі по собі слова не варті засвоєння.

Одним важливим винятком із цієї історії можуть бути бонобо. Вони є дуже соціальними створіннями, значно більш егалітарними та схильними до співпраці, ніж звичайні шимпанзе. Вони також мають більшу соціальну мережу і граються довше, перш ніж узяти на себе дорослі ролі. А деякі бонобо, схоже, здатні виконувати завдання без зовнішньої винагороди, тоді як шимпанзе тільки її й випрошують. Візьмімо історію Канзі, дитинчати бонобо, яке спостерігало, як його мачуха та інші дорослі бонобо заробляють їжу у винагороду за вивчення схожих на мову символів. У шість місяців Канзі, схоже, почав учити ці символи теж, сам по собі, дивлячись на те, як інші бонобо заробляють винагороду. На якомусь етапі вчені за допомогою обережних тестів усвідомили, що Канзі, схоже, розуміє трохи розмовну англійську. З цього випливає, що мозок бонобо, занурений