Анна Мавченко - Невситимі, Анна Мавченко

- Я не бачу!

- А-а-а! Мої очі!

- Що відбувається?

- Куди подівся світ? – кричали вони асинхронно.

Я ж прикипіла поглядом до намісника Восьмої префектури, боячись побачити, що йому так само страшно або ж боляче. Серце, попри все, продовжувало переживати за нього. Наївне. Дурне.

Але Рейван стояв упевнено. Так, що я не могла збагнути, чи відбувається з ним щось подібне, чи ні. Й від цього страх лише посилювався. А я безсило стояла на місці й чекала бодай якогось розвитку подій.

Чоловік у плащі тим часом, не відомо для чого, магією відправив коханому якийсь папірець, а тоді впівоберта глянув на нас:

- Іди! – наказав він коротко, і Софі відступила, потягнувши мене за собою.

- Ні! – вирвався зляканий шепіт, перш ніж нас поглинула темрява.

Світ надовго зник з-перед моїх очей.